Юля стверджує, що її сина катували міліціонери

Мати 16-річного хлопця заявляє, що міліціонери вибивали з її сина неправдиві показання: «Йому вставляли між пальців олівці та стискали пальці у своїй долоні, його ставили на коліна та били по п’ятах, били по нирках, по потилиці, у голову, під коліна…»
Про все це жінка написала у скаргах та відправила до прокуратури й міліції. Правоохоронці таку версію відібрання показань відкидають – кажуть, що хлопець підозрюється у пограбуванні перехожого, а ушкодження міг отримати під час бійки на вулиці.

«Я помітила, що моя дитина тягне ногу, не може стати на п’ятку…»

23 квітня кременчужанка Юлія Василенко відправила до міської прокуратури скаргу на двох працівників міліції – Д. та С. Вона впевнена, що її сина катували, аби він підписав те, що було потрібне правоохоронцям. У скарзі зазначається, що вранці 20 квітня 16-річного Олександра забрали з дому двоє міліціонерів. На питання матері вони відповіли, що її син брав участь у бійці і треба взяти його пояснення. Вони сказали, що зателефонують, коли їй підійти до міліції та ознайомитися з поясненнями сина. Жінка залишилась чекати (у неї на руках було немовля). Через півгодини прийшов один з міліціонерів і сказав, що потрібно забрати мобільний телефон, який син Юлії нібито забрав під час бійки та сховав у дивані. Але в квартирі він так нічого і не знайшов.

– О дванадцятій годині я, разом із немовлям, пішла до школи за своєю донькою... – зазначає Юлія Василенко. – Потім з дітьми вирушила до другої міськлікарні. Туди, десь о 14.00, на мобільний телефон зателефонував С. і сказав, щоб я приїхала до Крюківського райвідділу міліції і забрала свого сина…

Матері пояснили, що сина не можуть відпустити без її підпису – інакше його відправлять у спецприймальник, як арештанта. Попросивши сестру чоловіка доглянути немовля, жінка приїхала до райвідділу.

– Мені показали синове пояснення і наполягали підписатися в тому, що я згодна з даними ним поясненнями, – продовжує пані Василенко. – Із них я дізналася, що зі слів мого сина, без моєї присутності, записані показання участі мого сина у бійці, як її зачинщика. Причиною бійки послужив мобільний телефон потерпілого, який начебто приглянувся моєму синові і, відбираючи його, син наніс потерпілому тілесні ушкодження та зник з місця злочину. У кінці цього пояснення стояв нерозбірливий підпис мого сина. Він сидів у кабінеті з опущеною головою. Я запитала сина, як він дав ці свідчення, примусово чи добровільно, але йому не давали сказати і слова… В його очах я помітила страх і біль. Я відмовилась підписувати…

Адвокат, якого знайшов чоловік Юлії, порадив написати у документі «З прочитаним ознайомлена». Після того міліціонери запропонували їй розписатися у журналі відвідувань після написаних сином слів «Претензій не маю».

– Розуміючи те, що без мого підпису в даному журналі мого сина додому не відпустять, я поставила у ньому свій підпис, – зазначає скаржниця. – Вийшовши на вулицю я помітила, що моя дитина тягне ногу, не може стати на п’ятку. По дорозі до автобусної зупинки син розповів мені жахливі речі… Розповів про жорстокі тортури, застосовані працівниками міліції Д. та С. під час дізнання... Син розказав, що підписав пояснення, бо не міг витримати болю. Йому вставляли між пальців олівці та стискали пальці у своїй долоні, що призводило до неймовірного болю, його ставили на коліна та били по п’ятах, били по нирках, по потилиці, у голову, під коліна… Після приїзду додому, через деякий час моєму сину стало погано, посилився головний біль, була блювота... Після огляду лікарем мою дитину поклали у нейрохірургічне відділення третьої міської лікарні з діагнозом закрита черепно-мозкова травма та струс головного мозку…

Кременчук – Дереївка транзит

У другій скарзі до прокуратури пані Василенко зазначила, що 26 квітня (наступного дня, після того, як її син вийшов з лікарні) підлітка забрали від власного під‘їзду разом із двома друзями невідомі. Хлопців відвезли за місто на автомобілі ВАЗ-2107. За словами сина Юлії, їх привезли у район села Дереївка. Там хлопців попросили вийти з автомобіля, лягти до землі обличчям і тримати руки за головою. Їх почали бити резиновою палицею. Двоє хлопців спробували втекти, але марно – рослі чоловіки їх наздогнали, повалили на землю та знову били. Наносячи удари, вони промовляли про подану скаргу проти Д. та С., наказували прикусити свого язика… Потім чоловіки сіли в автомобіль та поїхали у напрямку Кременчука. Додому діти йшли пішки.

Версія міліції 

Заступник начальника кременчуцького управління міліції Денис ЗАХАРЧЕНКО:

– 19 квітня на вулиці Східній (Раківка – ред.) йшла молода людина. Назвемо його громадянином Р. Сам він мешканець Молодіжного. Так ось, він йшов по Крюкову. Назустріч йому вийшли троє молодих людей. Один з них – той же позивач К., а також два його товариші – громадянин Я. та громадянин С. Із незрозумілих причин громадянин К. почав обшукувати, а потім бити громадянина Р. Він два рази його вдарив. Цей громадянин слабий фізично... У підсумку К. відібрав у нього телефон «Sony Ericsson k510». Це бачили два товариші К. Вони це підтверджують. Після цього К. продовжував бити громадянина Р. Той падав і кричав про допомогу. Поруч з цим місцем у батьків Р. знаходився оперуповноважений. Дорослі почули крики та вибігли на вулицю. Ці підлітки побачили, що до них біжать люди, і почали розбігатися. Громадянина Р. умили після крові і запропонували звернутися до міліції. У підсумку родичі оперуповноваженого впізнали одного з нападників. Пішли до нього, а потім до дому цього К. Оперуповноважений, не чекаючи поки постраждалий напише заяву, одразу поїхав до громадянина К. Його не було вдома. Там був вітчим, що поспішав на роботу, і мати. Вона сказала, що сидить з маленькою донькою. Заявила, що ні у що з почутого не вірить. Згодом К. знайшовся і поїхав з операми (до Крюківського райвідділу міліції – ред.). Там почали з’ясовувати, де телефон. З’ясувалося, що він знаходився у гр. С (товариш К.). Той віддав мобільний і при понятих заявив, що телефон йому віддав К. У райвідділі потерпілий Р. впізнав К. і заявив, що той його бив, забирав телефон. Мати довго не могла приїхати до міліції, але потім приїхала. При матері К. почав розповідати все це (вище зазначене). Мати як завелася, як почала голосити, що не вірить… Вона пішла за адвокатом. Привезла його. Він прочитав… У присутності матері опитували сина. Йому 16 років. Вона не хотіла підписувати документи. Матеріали зараз передані в слідство. За фактами буде порушено кримінальну справу за крадіжку.

«ТелеграфЪ» запитав

– Вибачте. Мати пише у заяві, що «я приїхала о 15.00», і їй вже показали всі взяті у сина пояснення. Тобто, пояснення вже було?

– Пояснення брали в присутності матері.

– Вчора (26 квітня – ред.) дитину вивозили за місто…

– Міліціонери бачити його вчора не бачили. Вони його не чіпали. Вони ж не повні ідіоти вивозити когось за місто, коли на них скарга є в прокуратурі.

– У дитини є травми…

– Травми він міг отримати під час бійки. Можливо Р. йому давав здачі, хоча навряд. Може, ще з кимось бився. Я не думаю, що це опери заподіяли йому. Я це виключаю.