«Будь ти проклятий, сину!»

На одній тихій, напівсільській вулиці Кременчука живе родина.  Мають трьох дітей. Батько у них роботящий, непитущий, все, що заробить, несе додому.  Краса. От тільки дратівливий дуже тато – щохвилини  дратується, кричить та лається.  Особливо полюбляє проклинати.  Роками сусіди чули (навколо там самі приватні будинки) через паркан, як батько кричав, прийшовши з роботи: «Будь ти проклятий, сину! Щоб тобі руки повідсихали за оте, що ти наробив!!! Дурепа проклятуща, ти що, підмести не спроможна – пилюку підняла, задихнутися можна!!! (це вже на дочку)»  

Лаяв  він  всіх своїх трьох  дітей. Зрештою, вони виросли.  Живуть якось.  Одна біда – погано живуть.  Причому усі троє. Один син п’є.  Інший син  втретє  розвівся.  Тепер залишився навіть без кімнати у малосімейному гуртожитку – жінка відібрала.  Власне, всі три колишні дружини його дурили, потроху зраджували, а тепер ще й грошей весь час вимагають.  Дочка взагалі життя не влаштувала – зла, мовчазна, живе з якимось волоцюгою.  Кажуть, він її б’є.  

Сусіди на вулиці шепочуться: «Ти диви, яка нещаслива родина. Наче прокляли їх!»  Навіть згадують якусь історію, коли батько родини дуже посварився із ромами і ті його прокляли.  От ми і запитали у психолога, хто кого прокляв – ні в чому не винні роми, чи все-таки власний батько власних  дітей?  Виходить, ніякої містики – все набагато  сумніше. 

«Такі прокляття діти сприймають, як наказ: будь нещасливим!»

Експерт рубрики «Сімейна сцена» – сімейний психолог Наталя Развадовська

Проблема  у тому, що ані діти, ані батьки цього не аналізують, все відбувається несвідомо.  В результаті, незрозуміло чому, один син закохується у жадібних та брехливих жінок, життя з якими робить його нещасним. Та розлучившись з однією, він через якийсь час знаходить схожу на неї, і знову страждає.  Інший син п’є, реалізуючи батьківську вказівку «будь нещасливий».  Випивкою він руйнує своє життя. Дочка живе з чоловіком, який її б’є та всіляко принижує. Це теж закономірно. Адже для дівчинки стосунки з батьком визначають, як надалі складатимуться її контакти з чоловіками.  Якщо батько її проклинав, і вона вважала, що тато її не любить, бо вона така погана (діти завжди звинувачують себе),  навряд чи вона покохає нормального чоловіка, який би ставився до неї з повагою.

Несвідомо вона обере такого, який ставитиметься до неї зневажливо – так, як батько.  Діти, які виросли, відчуваючи, що їх не люблять батьки, завжди обиратимуть собі для спілкування відповідну референтну групу – вона складатиметься з людей, які у той чи інший спосіб робитимуть їх нещасними. Так відбувається процес  саморуйнації. Батьку, який проклинав своїх дітей, теж не позаздриш. Такі люди потім  страждають, відчувають себе винними та жорстокими.  Скоріше за все, батько мав таку саму схему стосунків у власній родині. Цілком імовірно, він не хотів би чинити, як його батьки, але він просто не навчений іншому стилю поведінки. Можливо, у дитинстві він сам страждав від такої поведінки власних батьків. А тепер переносить її на своїх дітей. Це складна ситуація, яка потребує тривалої роботи всієї родини.