Життя мишаче,

Українці вже звикли до того, що у кожного року є свій символ – тварина. Люди вже поздоровляють один одного із роком Бика. Але багато хто забуває – поки що хазяйкою залишається Миша (або Криса), яка є символом 2008 року, адже за східним календарем новий рік настане у лютому. Тож аби проводити наостанок рік, що минає, ми вирішили познайомитись ближче із його символом і завітали до лабораторних мишей, що мешкають на станції переливання крові.

Таких тваринок тут більше трьох десятків. Кімнатка, яку «окупували» миші, зов-сім маленька, але тепла. Тут стоїть кілька скляних боксів, у яких вони й мешкають по 5-7 штук. Окремо розташовані «хатинки» сімейних мишей.

– На білих мишах ми випробовуємо препарати, які виготовляються у нас на станції, на токсичність. Якщо миші помруть – препарат не можна пускати далі. Однак таких випадків у нас не було, – розповідає Галина Гориславець, завідуюча відділом технічного контролю станції з переливання крові. 

Імен у тутешніх мешканців немає – білі миші схожі один на одного, тут хоча б відрізнити хлопчика від дівчинки. Життя мишаче комфортне, хоча й не дуже довге. За ними доглядають, кормлять, поять.

– Даємо їм сухарики, картоплю варену можемо дати – їм багато ж не треба, насіння, вітамінні добавки, інколи булочкою солодкою підгодовуємо, – додає Світлана Миколаївна, працівник з догляду за тваринами.

Двічі на місяць на мишах випробовують препарат. І кожного разу випробовування роблять на нових тваринках. А тих, хто вже відслужив своє – присипляють. Наприклад, було 50 мешканців, а коли ми прийшли – 35. Врешті решт, виживає небагато – лише ті, кого відбирають для розмноження. Обрані миші утворюють сім’ї. Однак їм далеко до моногамності – до самця підсаджують одразу кількох самок. Наприклад, коли ми прийшли до мишей у гості, у них як раз були дві такі сімейки. В одній з них мешкала «мама» із малечею та ще одна вагітна мишка. «Чоловіка» довелось пересаджувати – він чомусь забив одну свою дитину. Домівки вони роблять по-своєму.

– Он ми їм ганчірку поклали, так вони там собі норки поробили і у них мешкають, – каже пані Світлана.

Закони у мишей теж не прості. Наприклад, якщо мишу, що підросла, помістити разом із «матьорими» мишами, вони її заб’ють. Вона буде пахнути не так, як вони. Але якщо її підсадити до молодих, то, можливо, виживе:

– Мишенята не всі виживають, у них є природний відбір, – зазначає пані Галина.

У тему

Кроликів колять у вуха

У тему

Кроликів колять у вуха

Є на станції й інші підопічні – кролики. Їх тут мешкає з десяток. На них випробовують препарати на пирогентність – тобто, здатність підвищувати температуру. Колять кроликів у їхні довгі вуха. Ці тварини тут не мешкають усе своє життя, як миші. Їх беруть із місцевих господарств, а згодом повертають. Лабораторний кролик повинен мати певну вагу, інакше він не буде таким чутливим до препарату. А цих тварин використовують для випробовування ліків саме завдяки їх чутливості. Їхня звичайна температура – +38,5-39,5 градусів, і якщо після вколювання препарату вона підіймається більше ніж на 0,6 градуса, препарат бракують. У людини ж, якби їй вкололи такий препарат, температура могла б піднятись і до 39 градусів, а у найгіршому випадку вона б померла. Однак кролики реагують по-іншому:
– Це на них абсолютно ніяк не впливає, вони себе почувають нормально. – зазначає Галина Гореславець.

Годують цих звірят зерном, вітамінними добавками, буряками, сухарями, листям капусти. Щось із їжі закупляють, щось приносять працівники станції.

Імен кролики також не мають – лише номерки. Характери у всіх різні – хтось пруткий та норовистий, перекидає воду та гризе миску, хтось спокійний. Тримають кроликів у різних клітках – разом не можна:

– Біло таке, що прогризли кролики стінку і ходили один до одного у гості. В результаті «дівчинка» завагітніла, довелось її знімати з досліджень, – розповідає пані Світлана.