На роботу – за кордон, або Чим і як ризикує український заробітчанин

Навіть легальне посередництво у працевлаштуванні – ще не гарантія того, що ваші очікування справдяться. Можна заплатити гроші і нікуди не поїхати. Можна виїхати, але «з тріском» вилетіти з країни прибуття. Самі посередники у працевлаштуванні радять: перш, ніж зважуватися на роботу за кордон, почитайте реальні історії, щоб потім не розчаровуватися.  Ми ж поцікавилися, як можна підстрахуватися. 

Гроші віддали, а роботу не отримали

До редакції «Телеграфа» завітали дві молоді пані, Наталя та Світлана. Дівчата з вищою освітою, працювали у солідній конторі на хороших посадах, але через кризу їх скоротили. Спеціальність в обох доволі рідка. Переконавшись, що в Кременчуці їм мало що «світить», вирішили працювати не за фахом, але вже за кордоном. Знайшли у місцевій пресі оголошення про працевлаштування та відкриття віз. Розповідає Світлана: 

– Ми навели довідки щодо фірми-посередника. Перевіряли й через польське консульство у Києві, телефонували на гарячу лінію Мінпраці. Нам підтвердили, що підприємець Рудічева має ліцензію на працевлаштування за кордоном, що укладені відповідні контракти з Польщею.  І ось нас запросили на співбесіду. Менеджер фірми запропонував роботу в готельному сервісі. Нам сказали, що нам треба внести попередню оплату –  половину суми (це по 1350 гривень), бо фірмі потрібно оформляти нам документи, а це витрати. Нас попередили, що до того, як прийдуть запрошення на роботу, ми ще можемо забрати гроші. А потім вже – ні. Як  будуть оформлені всі документи, потрібно буде доплатити другу половину суми та їхати. Вікторія Рудічева, посередниця, запевнила нас, що працює вже давно, і в неї налагоджені зв’язки. Ми заплатили гроші й стали чекати.

Згодом нас запросили перевірити запрошення, чи правильно там усе оформлено. Попередили: це потрібно для того, щоб не виникло непорозумінь, коли польський центр зайнятості нас реєструватиме. У паперах (нам дали на руки копії, а не оригінали) дійсно були помилки у наших даних. Посередниця сказала, що це польська сторона наплутала, і треба почекати, доки все виправлять. А потім запрошень немає і немає. Два місяці ми ходили за ними, а коли вже у Польщі почалися негаразди з повінню, ми попросили повернути нам гроші, написали письмову заяву. Вікторія нібито й не відмовила і підписала зобов’язання. Але сказала, що вже підшукала нам інші місця  і переконувала, що в нашому випадку взагалі нічого страшного немає. Бо буває й гірше: коли й візи відкривають, а люди виїхати не можуть. А вже як відкрив візу, то гроші не повертаються, це обумовлено угодою.

До того ж, у розмові вона нас налаштовувала: якщо у Польщі буде щось не так – не бійтеся звертатися в поліцію. Яка поліція, якщо ми їдемо легально? І ще говорила, були такі випадки, коли люди не змогли влаштуватися в Польщі на те місце, куди їхали. Але все одно були вдячні, що виїхали і самі підшукали роботу. Нас такі варіанти не влаштовувати і ми наполягали на своєму: повернути гроші. Але підприємець все затягувала справу. Ми звернулися із заявою до міліції,  та нам надійшла відповідь, що у її діях немає складу злочину.  Після цього посередниця сказала, що вирішуватиме всі справи тільки через суд.

Наталя доповнила подругу:

– Адвокати кажуть, що наша справа невиграшна. Бо договір складений так, що він нібито нічого й не гарантує.

Договір, але не на ту послугу

Договори в Світлани та Наталі укладені на «надання інформаційно-консультаційних та посередницьких послуг з відкриття в’їзних віз». І виконавець, згідно з договором, бере на себе обов’язок проконсультувати для виїзду за кордон, «сприяти оформленню документів трудової візи в Польщу», надати практичну допомогу в оформленні документів, квитків на транспорт та страховки.  У договорі прописано, що виконавець несе відповідальність «тільки за якість і точність наданої інформації, а також за якість наданих посередницьких та інших видів послуг». За відмову у відкритті візи органами закордонної країни, відмові митних служб у в’їзді виконавець відповідальності не несе. Передоплата передбачена договором.

А яким же має бути договір для працевлаштування за кордоном? Інформацію про це ми знайшли у «Ліцензійних умовах провадження господарської діяльності  з посередництва у працевлаштуванні на роботу за кордоном»*. Головне, що визначення предмету договору має звучати як «надання послуг з пошуку роботи за кордоном». Ось основні вимоги до посередницької діяльності в таких послугах:

1.До укладення договору з клієнтом надавати йому інформацію в письмовій формі про характер майбутньої роботи, загальні умови праці та проживання у країні працевлаштування.

2.Не стягувати будь-які види попередніх оплат за послуги з посередництва у працевлаштуванні на роботу за кордоном до остаточного укладення клієнтом трудового договору з іноземним роботодавцем.

*Умови затверджені спільним наказом Держкомпідприємцтва та Мінпраці 19.12.2001 №155/534

Підприємець Вікторія Рудічева погодилася на зустріч у своєму офісі. Показала ліцензію на послуги посередництва у працевлаштуванні. Одразу пояснила, що може допомогти з цим десь відсоткам 10 людей, які звертаються. (Тут впливає все: вік клієнтів, знання мов,  фах). Каже, що береться за справу тільки тоді, коли може щось зробити. А щодо спірної ситуації ситуації з двома клієнтками пояснила наступне:

– Проблема була в тім, що дівчата не хотіли чекати повторних запрошень. (Думаю, так сталося через якийсь конфлікт вдома в однієї з клієнток.) А ці запрошення на роботу покоївками у готелі Варшави прийшли із різницею 10-15 днів. У нас в договорі прописано: якщо надходить запрошення, з клієнта утримується певна сума. Зараз я подала документи в Автозаводський райсуд, щоб установили розмір попередньої оплати і того, хто що й кому винен. Так порадив мені мій юрист. Я зробила так, оскільки з боку клієнтів була заява до міліції про шахрайські дії з мого боку. 

– Чому сам договір був не на послуги з допомоги у працевлаштуванні, а на інформаційно-консультаційні послуги та візи? 

– А ви читали умови ліцензування? Яким чином люди оплачуватимуть мені мої послуги? Тільки на стадії оформлення візи ми можемо отримувати гроші за послугу. Тому й укладається договір візового обслуговування. Вся сума в мене проходить офіційно. До того ж, і поляки не за «красиві очі» з нами працюють. Якщо до нового року їм за посередництво платили роботодавці, то зараз вони не зацікавлені платити за своїх робочих. Виходить, платити доводиться самому працівнику. Взагалі ж, скажу чесно: мені легше спрацювати по візах, ніж по працевлаштуванню. Бо наші повноваження простягаються до нашого кордону. Далі ніхто, у тому числі й Мінпраці, реальних результатів не бачить. Бувають прямі договори з кадровими агентствами, інколи – напряму з роботодавцями. Але ніхто не підпише трудову угоду без випробувального терміну. А відтак трудову угоду на території України польський роботодавець не підпише. 

– А якщо людина вже приїхала за кордон, а робоче місце зовсім не те, яке обіцяли?

– З серйозними іноземними кадровими агентствами, як правило, такого все ж не буває. В мене таких випадків за два роки було чотири. Трьом заробітчанам не сподобалося місце роботи, і вони поїхали додому самі. Потім один виїхав повторно, а два інші не наважилися. Останній прецедент був такий: жінка влаштувалася в Польщі на оптову базу з продажу продуктів у супермаркеті. Там було 63 українських працівника. Але адміністратор бази вчасно не зареєстрував цих людей у службі зайнятості. І в той час прийшла з перевіркою їх митна служба. Всіх цих людей, і нашу кременчужанку, вислали додому, заборонивши в’їзд на територію Польщі на рік. І тепер вже нічого не можна зробити. Опротестувати рішення можна було протягом 7 днів у польській прокуратурі, звернувшись до польського юриста. Але на боротьбу за свої права потрібна сила волі людини. Люди повинні розуміти, що посередник не може вирішити за них всі їхні проблеми, особливо тоді, коли вони вже перетинають кордон. А в людей, які їдуть на заробітки за кордон, як правило, стресовий стан...Заробітчани  не будуть повністю захищені навіть тоді, коли мають  на руках трудову візу. Тому перш, ніж наважитися на виїзд на роботу за кордон, я раджу навіть почитати негативні відгуки в пресі. 

Від редакції. Звернувшись за телефоном консульства Польщі в Києві, ми з’ясували, що, дійсно, при оформленні трудової візи в Польщу не вимагається підписаний контракт з роботодавцем, достатньо запрошення на роботу з польської сторони.

Кременчужанин Олег, з яким ми зв’язалися через соціальну мережу «Однокласники», з  2001 року живе в Португалії. Зараз має вид на проживання, працював офіційно - за контрактом з роботодавцем, але нещодавно через кризу  втратив роботу. Іноземні громадяни, котрі працюють у Португалії легально, втративши роботу, можуть стояти на тамтешній біржі праці і отримувати  гроші. Як каже Олег, сума допомоги по безробіттю невелика і дорівнює мінімальній зарплаті у цій країні – 470 євро. На ці гроші не пожируєш, але якось прожити можна. І зараз Олег – у пошуку роботи.

А починалася його історія виїзду та працевлаштування зовсім не райдужно. З візою якраз допомогла пані Вікторія. Але це була не трудова, а туристична віза. Олег ризикнув разом з іншими шукачами заробітків з Кременчука та Полтави. Перший раз ми виїхали автобусом (причому обіцяли комфортабельний, а повезли якимось маленьким бусиком). Доїхали ми до Німеччини, а там нас перепнули. Водіїв автобуса швидко взяли у наручники, а нас усіх відправили до тюрми. Добре, що хоч пробули ми  там недовго. Діставатися в Україну  довелося за свої гроші .

Як повернувся – я одразу пішов до посередниці, яка відправляла за кордон Вона запропонувала інший варіант виїзду. Цього разу я добирався до Португалії через Москву, і все минулося благополучно.

 – Тобто другого разу в тебе теж не було трудової візи?

- Ні, не було. Це зараз її можна відкрити. А на той час, яка там віза? Тоді система була така: платиш «роботодавцю» вже в Португалії 300 доларів, і тобі пропонують робоче місце. Добре, що мене земляки наші підтримали, підказали до кого звернутися, і я швидко знайшов роботу на фабриці. Бо після невдалого першого виїзду я був практично «голий і босий», і мені б грошей і на зворотній шлях не вистачило. Спочатку працював нелегально, слава Богу, що встиг вчасно легалізуватися (час від часу уряд Португалії оголошував легалізацію для заробітчан). А наші хлопці, які не встигли, були змушені повернутися додому. Бо почалося справжнє полювання на нелегалів. І наступну легалізацію оголосили тільки через три роки.

Попри те, що ризик при працевлаштуванні за кордон існує, його все ж можна зменшити

1 Якщо ви звертаєтесь до посередника, перевірте, чи легально він працює. Інформація про те, чи отримала фірма ліцензію на працевлаштування за кордоном, є на сайті Міністерства праці та соціальної політики http://www.mlsp.gov.ua, у розділі «Діяльність» - «Працевлаштування за кордоном». 

2 Уважно читайте умови договору. Якщо він вас не влаштовує, або містить певні ризики для вас, краще одразу відмовитися.

3 Поцікавтеся умовами перебування у країні, куди їдете, а також спеціальними вимогами до роботи, яку ви прагнете отримати. Наприклад, у Польщі водіям потрібна спеціальна ліцензія (а це тисяча злотих). Якщо є трудова віза, наполягайте, щоб роботодавець у країні прибуття офіційно зареєстрував вас.

4 Носіть «біля серця» телефони консульських служб України у країні перебування. 

5 Обов’язково запасіться сумою коштів, достатньою хоча б для першого місяця перебування, а також майте «заначку» на білети додому.

КОРИСНІ ТЕЛЕФОНИ

Гаряча лінія Мінпраці: 

8-800-507-309

КОРИСНО:

Заробітчанська мапа - МІСЦЯ РОЗТАШУВАННЯ Посольства України за кордоном та контактні телефони