Сповідь транссексуала

– Ким ви себе відчуваєте?
– Я не усвідомлюю себе чоловіком, я – жінка! Біологічно я народилась чоловіком. Але у мене багато жіночих гормонів. Тому світ чоловіків – це не моє. Люди сприймають мене як хлопця, але всередині – це не так.
– Коли ви вперше це відчули?
– Ще у ранньому дитинстві. Я весь час хотіла бути схожою на дівчинку. Мене тягнуло взувати туфлі на високих підборах. (сміється). А ще я дуже полюбляла романтичне індійське кіно. У школу ходила з манікюром, а влітку – відрощувала довге волосся. Але коли наступала осінь, мені доводилось стригтися, бо вчителі робили зауваження за мій зовнішній вигляд. В третьому класі навіть почали рости груди.
– А як до вас ставились у школі?
– Мене не приймали до колективу. У класі було відчуження. З учителями особливих проблем не виникало – я добре вчилась. А от класний керівник мене не полюбляла. Я хотіла бути в усьому схожою на дівчинку, тому поводила себе сумлінно. А вона мені за поведінку ставила “чотири”.
– Коли ви вперше почули, що ви гермафродит?
– У восьмому класі це сказав мені мій однокласник. Він вичитав про це у якійсь книжці. Тоді слово “гермафродит” здалось мені образливим. Але згодом, коли я стала читати і дивитись багато матеріалів на цю тему, то зрозуміла, що він мав рацію.
– Чи є у вас зараз друзі?
– Ні, я самотня людина. І часто відчуваю ворожість з боку людей, що навколо. Ви чули, що запитувала у сусідки жінка, яка сиділа поруч? Це він чи вона? Таке трапляється дуже часто. Іноді мені кидають у слід образливі слова або навіть кривдять прямо у вічі.
– Але ж ви з кимось спілкуєтесь?
– Раніше в мене була одна подруга. Але тепер у неї своя родина, свої проблеми. Течія життя віднесла нас у різні боки. Зараз я підтримую стосунки з однією із своїх вчителів. Вона вже немолода, але іноді ми розмовляємо з нею по телефону. Вона й досі ставиться до мене як до одного зі своїх учнів! А ще іноді зустрічаюсь із „ієговами”. Хоча це також, не зовсім те спілкування, яке мені потрібно.
– А щодо другої половини?
– Її в мене немає...
– А ви не намагались знайти людину з такою ж проблемою, як у вас?

„На операцію, щоб стати жінкою, мені не вистачає 20-30 тисяч доларів...”

– Таких як я – один на мільйон. Я знаю, що у нашій області є ще хтось, але я цю людину ніколи не бачила. За кордоном є такі спілки: гомосексуалістів, бісексуалів, транссексуалів...Але не в нас. Щодо “голубих” то поспілкувавшись із цими людьми, я зрозуміла, що це не моя парафія. Я хочу, щоб у мені бачили жінку!
– А ваші близькі вас підтримують?
– Після школи я пішла зі своєю проблемою до лікаря. Він викликав моїх батьків, спробував пояснити їм ситуацію. Але вони до нього не прислухались. І батьки, і сестри й досі вважають, що в мене психічний розлад.
– Тож у вас немає медичного висновку?
– Ні, немає. Але мене тримають на обліку у психіатра. Про всяк випадок. Він до мене цікавості не виявляє. Коли потрібно було вирішити проблему з моїм військовим квитком, мною займалась зовсім інша людина.
– А як до вас ставляться у родині?
– У нас постійні конфлікти. Але я не хочу про це говорити
– Чому ж ви не живете окремо?
– У мене немає грошей, аби знімати квартиру та утримувати себе самостійно, бо зараз я ніде не працюю.
– А раніше десь працювали?
– Так, я вмію шити. На роботі колектив мене не сприймав, але керівництво ставилось добре.
– А після школи ви пробували кудись поступати, аби навчатись далі?
– У мене з дитинства була мрія – виховувати дітей. А батьки наполягали, аби я стала шофером... Я не мала підтримки, але спробувала поступити на вчителя. Прийшла на співбесіду із манікюром, нафарбованими нігтями. Мені навіть не сказали, наскільки я склала диктант – одразу відповіли, що я їм не підходжу.
– Виходить, у вас багато вільного часу. Чим його заповнюєте?
– По барах я не ходжу. Що там можна дізнатись та побачити? Займаюсь самоосвітою, багато читаю. Дуже люблю східну, ведичну літературу, цікавлюсь йогою.
– Всі ваші проблеми від того, що ви чоловік, але бажаєте стати жінкою. Але зараз роблять операції по зміні статі?
– А ви знаєте, скільки це коштує? У Москві – 20-30 тисяч доларів. А ще потрібно приймати гормональне лікування.. У мене немає таких грошей.
– А ви не намагались звертатись до когось за фінансовою допомогою?
– Я не вірю, що допоможуть. У моєї знайомої були великі проблеми зі здоров’ям. У своїх зверненнях вона дійшла до народних депутатів, меценатів...А їй лише надіслали листа, що вони розглянуть її прохання. І все. А, по-друге, мені соромно. Навколо стільки людей, у яких серйозніші проблеми, ніж у мене...
– Ви не залишаєте надію, що зможете стати жінкою?
– У юності я фантазувала, що це реально. Але з віком... Навіть якщо я зможу зробити операцію, то знаю, що на операційному столі виживають лише 10 відсотків.

Після розмови Євген дістає дзеркальце. Вибачається і поправляє помаду на губах. Зовсім по-жіночому. Цікавиться, де, на мою думку, можна зробити гарну стрижку. Пригладжує волосся і піднімається. Осанка Євгена дуже струнка: і сидить, і ходить він рівно „тримаючи спинку” – ніби модель. Потім ця напівжіноча-напівчоловіча фігура, злегка похитуючи трохи округлими стегнами, зникає за поворотом. Євген знову залишається наодинці зі своїми проблемами і світом, який його не приймає.
P.S. З етичних міркувань ім’я героя у матеріалі змінено.

Країна транссексуалів – Таїланд
Трансвестити та транссексуали у Таїланді – явище звичайне. Воно має вікову історію і не засуджується буддизмом. Тому Таїланд – країна трьох статей: чоловіків, жінок та трансвеститів (або транссексуалів). Якщо на вулиці ви зустрінете тайку вищу за 1м 60 см, то будьте певні – це трансвестит. У цій країні є навіть спеціалізований театр трансвеститів – шоу Тіффані, одна з візиток курорту. Голос – це єдине, чим відрізняються від справжніх жінок актори цього театру, що чепуряться у гримерці. Із туристами вони розмовляють пискляво, а між собою залишаються відвертими – спілкуються басом та баритоном.

Довідка: Транссексуали – люди, які відчувають, що стать їх фізичного тіла не відповідає статі душі, і вони хотіли б його змінити. Трансвестити – чоловіки, яким подобається лише одягатись у жіночий одяг.