Підполковник і дурман

19 січня у міському краєзнавчому музеї відкрилась тематична  виставка  «Зимове свято квітів».  Підготував її  міський клуб  любителів  квітів («Центр «Кращі зміни»). Спонсором виступила квіткова  група «Гарди». В експозиції  представлені роботи різноманітних напрямків – вишивка, фотографія,  вироби з кольорового скла, композиції з живих квітів та живопис.   Роботи об’єднує одна спільна риса – всі вони розповідають про життя квітів.  Власне, важко вигадати більш позитивну, ніж квіти,  тему для зимової виставки.  Тож бажаєте позитиву, приходьте на нього подивитися.
А міський клуб любителів квітів, який організував виставку,  був створений у Кременчуці за досить драматичних обставин. Керівник клубу – Лариса Ярина -  свого часу мала квітковий магазин. Одного разу до нього  зайшла стара  жінка. Походила серед квітів, позітхала, нічого не купила, але сказала: «Знаєте, я щойно з ощадкаси вийшла – віддала за квартиру всі гроші, які мала. Просто жити не хотілося.  А ось зайшла до вас, походила серед квітів, і заспокоїлась. Одна біда – ваші квіти тільки  для заможних  людей.  От якби  було в Кременчуці таке місце, куди б і небагата людина, яка любить квіти, могла прийти – то було б дуже добре!»
Жінка пішла. А  хазяйка квіткового магазину згодом створила клуб любителів квітів, який існує вже вісім років.

Фотоетюд  «Жабеня і квітка», підполковник Поляков.  Підполковник  ще не вступив до міського клубу любителів квітів, але він страшенно співчуває квітам і всій живій природі.

 Ігор Яровий – вільний  художник.  Йому  пощастило -  дружина не тільки поділяє захоплення  чоловіка  живописом, але й разом з ним вже чотири роки веде приватну студію образотворчого мистецтва.  На виставці експонуються  роботи дружини художника, Тетяни Ярової.  Вона займається  декоративним розписом  по склу.

Підполковник Поляков демонструє свою фотоздобич –  квітку садового дурману в момент її розкриття.
Щоби сфотографувати, як розкривається квітка садового  дурману, начальник кременчуцького  військового ліцею підполковник Поляков  вийшов  на справжнє фотополювання.  Залігши у засаді з макрооб’єктивом, товариш підполковник все-таки вхопив той момент, коли бутон дурману чітко  – як по команді –  почав розвертатися  і на очах  перетворився на розкішну білу квітку.

Поміж собою ми з фотокореспондентом назвали ці роботи золотими пляшками. Навіть у музейній залі без вікон вони світилися коричнево-золотим світлом.  Тетяна Загорулько, яка їх створила, закінчила свого часу кременчуцьку художню школу. Зараз виховує двох маленьких синів. І малює на тонкому склі середньовічні будинки, чорні тюльпани та вузенькі вулиці невідомого старовинного міста.

Цей лілейник – наочна ілюстрація до давнішньої дискусії щодо фізиків та ліриків.  Свого часу вважалося, що фізики не розуміють лірики, а лірики стабільно отримують двійки з фізики. Ну, так цей розкішний лілейник побачила і сфотографувала типовий «фізик» - інженер-програміст  Ольга Браільчук.

Оленине дерево бажань виконане з солоного тіста, потім висушене та пофарбоване. До речі, кожен листочок прикрашає малесеньке червоне серце.
У Олени дуже широкий спектр інтересів. У житті вона кравчиня. Крім того, з дитинства любить квіти, займається художньої вишивкою, а тепер ще й створює гарнющі дерева з тіста.

Олена  давно вирощує  суккуленти  і створює з них  дуже милі міні-садочки. Живуть у садочках веселі гноми, дерев’яні черепашки та веселі  птахи  невідомої  породи.