«Другого шансу не буде»

По телевізору вона каже, що ніби потрапила у казку. І дійсно, Яніна у «Шансі» була дивною істотою з космічною зачіскою – велетенським конусом із волосся, обплетеним неймовірним намистом (кажуть, що насправді то шторки з гаража Могилевської). Зелені брови, блискуча темна сукня, ніжні слова пісні Тіни Кароль: «Намалюю тобі зорі…». Справжнісінька королева ельфів в оточенні таких собі панків у нічних сорочках. Інтрига й інтим. А суперник – червонощокий хлопець, як він сам сказав: «Із села…», який був підопічним Наталі Могилевської. Саме вона готувала до виступу цього кумедного голосистого суперника Яніни. У нашої ж землячки патроном був Кузьма. Незважаючи на його підтримку, дівчина витримала немало: «деструктивну політику» метра Бебешка щодо вибору пісні; примхи стиліста Залєвського; біль у кріслі перукаря; вбрання, котре невблаганно сповзало з тіла прямо на сцені. Але їй так сподобалося, що Кузьма виявився таким же щирим у житті, як і на екрані! А сама вона подолала всі проблеми і вийшла переможницею. Минулої неділі, 25 лютого, показували програму «Шанс» з її участю. А за два дні до закінчення голосування – 2 березня - Яніна дала інтерв’ю «Авторадіо-Кременчук».
- Як ти потрапила до програми «Шанс»?
- Я виграла в «Караоке на майдані» 31 грудня. І допоміг мені виграти телеведучий телеканалу «Інтер» Юрій Кот.
- Скільки тобі довелося їздити на майдан, щоб потрапити до «Шансу»?
- Кілька разів. Дуже  важко потрапити до «Караоке на майдані»: великий натовп, доводиться довго стояти. Того дня ми з подружкою просто гуляли по майдану і не збиралися нікуди заходити. Аж раптом пішов дощ і розігнав натовп. Звичайно ж, ми кинулися у перші ряди. Мені довелося змагатися з дуже сильною суперницею, котра таки виграла 7-й сезон у мене. Та невдовзі мені подзвонили з «Інтера» і запропонували приїхати до Києва, щоб знятися у грудні. І там я виступила успішно.
- Які в тебе були відчуття під час зйомок «Шансу»?
- Коли писали перший дубль, я старалася не забути слова. Їх доводилося вчити під час зйомок. Але другий дубль я старалася зробити на всі 200%. Я розуміла, що другого шансу не буде. Це був класний дубль. Але, за законом підлості, щось не спрацювало в операторів, чи світло не дали. Але цей дубль в ефір не пішов. Пішов третій, хоча зазвичай знімають лише два. І зніматися довелося до півночі.
- Хто тебе підтримував?
- Мій наречений Андрій.
- Що саме відбувалося в студії?
- Знаєте, це був суцільний розпач. Чомусь ніяк не могли вибрати пісню. Потрібен був хіт українською чи російською мовою. А у «Шансі» за сім сезонів уже все переспівали, що могли. Кузьма разом зі своїми колегами говорили, що з моїм потенціалом легко виконати будь-яку пісню, але, мовляв, глядач цього не зрозуміє. Хоча я не згодна. Виконавці із зарубіжними хітами мають високі рейтинги. А публіку принижують попсою. Мені здається, що якби я виконала зарубіжний хіт, то набрала би більше голосів. Але я вважаю, що ніколи не треба впадати у відчай, варто бути сильною. Завжди.
- Скільки тривають зйомки?
- Один день. Все насправді так, як і показують. А було б непогано, якби хоча б два дні. Важкувато одночасно вчити слова пісні і зніматися.
- Ти була згодна з тим іміджем, який тобі створювали?
- Після вокальної студії та підбору сукні у Залєвського сил не вистачало сперечатися щодо зачіски чи макіяжу. Результат, власне, я побачила під час ефіру, коли його побачила і вся Україна. На жаль, мені не дали великого вибору у костюмах. Вибирали з того, що було.
- І ти мовчала і погоджувалася?
- Ні. Я не мовчала. Ми дуже багато говорили. І Кузьма намагався щось довести. Але ж, хто дивиться «Шанс», той знає, хто такий Залєвський…
- Чи були якісь курйози під час зйомок, які потім «вирізали»?
- Ну, Олексій Залєвський сам – суцільний великий курйоз! Хоча, здається, цього разу він притримав свої пристрасті. Коли нас проводжали на сцену, саме він разом зі стилістом давав мені останні настанови. Єдиним курйозом була сукня - на три розміри більша, ніж мало бути. Кузьма дуже просив Залєвського, щоб під час виступу я з неї не випала. Адже за сюжетом я літала на руках у балету. Однак, Залєвський не постарався (сукня сповзла з грудей – прим. ред.), і  все це побачили у програмі. Щодо зачіски, то вона викликала у кого захват, у кого – подив.
- Що ти можеш сказати про балет, який з тобою працював?
- Виступ був міксом мого ніжного ліричного образу з балетом у нічних сорочках з кіпішем на головах, з розмальованими обличчями. Це було цікаво. І мені здається, що це було в тему – у проекті справді настав час робити щось нове, таке, що запам’ятовується. Необхідно, щоби про програму говорили, щоб було, за що зачепитися. Балет був екстремальний. Я літала у них на руках і співала «вживу». А в цей час треба було не випасти із сукні і підтримувати зачіску, бо вона хилилася, як Ейфелева вежа.
- Тобі хочеться бути «зіркою», чи може ти себе вже вважаєш такою?
- «Зірки» так просто не виникають. Їх створюють. Та, попри все, мусить бути визнання. Навколо стільки виконавців і їх кліпів-одноденок. Цих виконавців ніхто не знає і ніхто не купуватиме їх диски. А «зірку» всі люблять, хочуть бачити і знати про неї все. Отож, себе «зіркою» я ні в якому разі не вважаю. Сподіваюся, що колись, можливо, я стану затребуваною у своїй професії. Моя заповітна мрія – потрапити в шоу-бізнес.
- А кого ж ти вважаєш «зіркою» в Україні?
- Таїсію Повалій. Хай там хтось її любить чи не любить, але вона вийшла на рівень СНГ. Софія Ротару. Із груп - «Океан Ельзи». Вакарчук робить дуже якісну музику і має надзвичайне визнання. Руслана. Вона пройшла скрізь усе. Завдяки їй дізналися, що Україна вміє співати.
- Розкажи трохи про себе.
- Я сама з Комсомольська, але маю родичів і в Кременчуці. Співаю з шести років. Була учасницею гурту «Парное молоко» у своєму місті. Потім перейшла до гурту «Дніпровські зорі». Представляли Полтавську область на Всеукраїнських оглядах, займали призові місця. Якби у мене не було досвіду гастролей, то, мабуть, не витримала б нинішніх зйомок.
- Яким ти бачиш своє майбутнє?
Дуже хочеться потрапити до фіналу. А якщо – ні, то продовжу свою діяльність, яка не обмежується телепрограмою «Шанс». Нині я вчусь на відділенні вокалу в Київському державному коледжі естрадного та циркового мистецтв. У мене є концерти й виїзди. Звичайно, дуже хочеться знайти свою нішу. Тим більше, що, як на мене, то вільного місця на українській естраді предостатньо. Хочу знайти своє. І нікого не копіювати.

За тиждень до гала-концерту програми «Шанс», який планується на 27 травня, знову відбудеться голосування за учасників програми. Це ще один шанс підтримати нашу землячку і допомогти їй вийти до фіналу. Слідкуйте за програмою передач на телеканалі «Інтер».

Юрій Кот, ведучий телеканалу «Інтер» (телефоном із Києва):
«Я пам’ятаю Яну. Як її можна забути? Ми робили з нею такі ремікси! На українські пісні, на «Синий иней»… Коротше, незвичайні, цікаві пісні зробили. Несподівано було побачити її в тому образі, який зліпили в «Шансі». Це було непогано. І пісню ніби непогану підібрали. Яна виглядала вигідно з цією піснею, і пластика була незвичайна. Я не очікував, що таке можна зліпити на швидку руку. Я думаю, що в неї щось вийде, і це буде незвичайно і цікаво.
Яночко, я вітаю тебе з весіллям, що має відбутися 14 квітня. Бажаю, щоб Україна дізналася, що у чудової дівчини з Комсомольська – чудовий голос, а сама вона співає незвичайні пісні. Хай у тебе все виходить і будь щаслива!»

Щоб дізнатися, як ставляться люди до появи своїх земляків на телебаченні, і кого із учасників різноманітних телепроектів вони пам’ятають, ми вирішили поспілкуватися з перехожими. Ось що вони сказали:

Світлана, 20 років:
-Хіба що в «Шансі»… Але я не запам’ятала, як їх звуть… Це було так давно.
Приємно їх бачити. Завжди за них вболіваєш, коли бачиш, що вони з Кременчука чи з Полтавщини.

Борис, 31 рік:
- Можливо, когось і бачив. Але я ніколи не запам’ятовую їх.

Валерія, 27 років:
- Я пам’ятаю одного ведучого. Він працював у нас на «ВІСМА-радіо», потім проводив у «Зебрі» програми. Нині він працює в Києві на радіо. Згадала! Стадніченко Саша! Я бачила його на київських телеканалах.

Вікторія, 26 років:
- Співака пам’ятаю, котрий виконує пісню «Ах, какая женщина!». Дубровін, здається. Він з Молодіжного. Але щось його давно не видно. Коли він виступав на «Пісні року» в Москві, така гордість була!

Сергій, 38 років:
- Я киянин. На «Караоке»ми з дружиною ходимо часто. «Шанс» - це її улюблена програма. А Кузьма взагалі мій сусід.

Володимир, 29 років:
- Колись чув, що хтось із кременчужан брав участь  в «Полі чудес». А сам я телевізор не дивлюсь.

Лариса, 23 роки:
- Буває, бачу Михайла Михайлова. А ось моя знайома їздила на програму «Жди меня» в Росію. А ще бачила дівчину з Комсомольська в програмі «Караоке на майдані», але вона не виграла. Це було ще минулого року. Я ще запам’ятала, що вона сказала, що кілька разів приїздить на цю програму.

Марина, 19 років:
-Я дуже здивувалася, коли у «Шансі» виступала дівчина з Кременчука. Було дуже приємно, що це наша кременчужанка. Я зателефонувала всім своїм друзям і сказала, щоб увімкнули цей канал. Ми з мамою тоді відіслали за неї дві СМСки і отримали величезне задоволення, що підтримали свою.