Сім чудес України

Акція «7 чудес України» розпочалася за ініціативи Заступника Голови Верховної Ради України V скликання Миколи Томенка. В інтерв’ю нашим київським колегам з «Газети по-Київськи» пан Томенко наголосив, що в «7 чудесах» «немає ані копійки грошей із держбюджету. Ні одна партія не має жодного відношення до цієї акції». Мовляв, за все платили організатори і бізнесмени, які переживають за країну.
Як зазначають організатри акції на її офіційному сайті, «7 чудес України» має на меті привернути увагу до найбільш популярних пам’яток історії та культури нашої держави. Адже на теренах нашої батьківщини є чимало визначних місць, про які не знають не те що іноземні туристи – самі українці й гадки про них не мають.

100 фіналістів
Наразі вже відібрано сотню кандидатів на звання чудес з усіх областей України. Спеціально для участі в акції у кожному з регіонів нашої держави були створені обласні оргкомітети, які за результатами висновків експертів, краєзнавців, культурологів та громадських обговорень запропонували свої списки місцевих чудес.
На конкурс можна було подавати історичні та архітектурні пам’ятки будь-якого періоду побудови, призначення та міри збереження. Оргкомітети активно скористалися цими умовами – до числа чудес потрапили не тільки древні храми та унікальні заповідники. Наприклад, запорожці, окрім острова «Хортиця» та історико-археологічного музею-заповідника «Кам’яна могила», пишаються ще й «Дніпрогесом». Для луганчан чудо – це пам’ятник «Борцям революції», відкритий у листопаді 1937 року до 20-ї річниці Жовтневої революції. Сумчани воліють показати туристам пам’ятник мамонту, кістки якого були знайдені на території області в 1839 році. Мешканці Херсонської області вважають окрасою свого краю пам’ятку «Легендарна тачанка», яка встановлена посеред степу у місті Каховка, де в роки громадянської війни 1918-1920 років проходили бої між військами червоноармійців та армією Врангеля.
Та організатори акції стверджують, що шанс потрапити у переможну сімку є у будь-якого кандидата. Адже головне для акції – це значення, яке «чудо» має для народу.
Зі 100 номінантами акції можна ознайомитися вже сьогодні на сайті акції 7chudes.in.ua

7 «чудесних» переможців
Незабаром оргкомітет акції – 27 регіональних комітетів, Національний комітет та експерти з туризму – обере зі 100 претендентів на звання чудес 21 об’єкт. Їх оголосять сьомого липня, на Івана Купала, під час святкування «ЕтноЛіта» в Уманському дендропарку «Софіївка» Черкаської області. Ці номінанти на звання 7 чудес України будуть винесені на суд експертів та народу через Інтернет-голосування.
«Чудесну» сімку нарешті оголосять напередодні Дня незалежності, 21 серпня, у столиці, в Софії Київській. Після фіналу організатори акції планують випустити путівник по 7, 21 й 100 чудесам нашої держави різними мовами світу.

У фіналі акції – 100 визначних місць від «Легендарної тачанки» до Лаври.

Акція «7 чудес України» продовжиться і після 24 серпня.
Наступного року буде визначено 7 природних див України – оргкомітет акції вирішив не обмежуватися лише «чудесною» сімкою. Адже наша держава надзвичайно багата на унікальні природні пам’ятки, які, на щастя, збереглися до наших днів.

Заповідник-музей Миколи Гоголя у селі Гоголеве Шишацького району
У селі, де народився і провів свої дитячі та юнацькі роки Микола Гоголь, полтавці створили музей. На його території відтворений батьківський будинок, флігель, грот, ставки, парк-сад і могила батьків. У флігелі та залах будинку розміщується експозиція, яка дає уявлення про епоху, в якій жили Гоголі та розповідає про життя і творчість відомого письменника.

Літературно-меморіальний музей та садиба Івана Котляревського
В історичному центрі Полтави зберігся чи не єдиний у місті житловий маєток початку ХІХ століття. У 1952 році тут відкрився Полтавський літературно-меморіальний музей Івана Котляревського. У ньому зберігається рукописний архів поета, його особисті речі, численна колекція прижиттєвих і пізніших видань його творів. 1969 року з нагоди відзначення 200-літнього ювілею Івана Котляревского за акварельним ескізом Тараса Шевченка було відновлено меморіальний комплекс – садибу поета. До комплексу увійшли хата, комора, повітка та колодязь із журавлем.

Миколаївська церква у селі Диканька
Цю церкву було побудовано з благословення архієпископа Лазаря Барановича, який жив на південно-східній околиці села Диканька в 70-х роках ХVІІ ст. У лісі звели дерев’яну церкву з чудотворною іконою Миколи-угодника для перебуваючих у цьому місці монахів – архієрейських служителів. Чудотворна ікона збереглася до наших днів.
У 1794 році на місці дерев’яної була споруджена кам’яна Миколаївська церква. ЇЇ проект у стилі класицизму виконав відомий зодчий тієї епохи Львов. У церкві знаходиться родинна усипальниця роду Кочубеїв, де покояться останки п’яти князів та трьох княгинь з цього роду.

Полтавський краєзнавчий музей
Понад століття тому в Полтаві розпочалася організація музею, основу якого склала колекція ґрунтів та гербарій, зібраний експедицією відомого вченого-грунтознавця Докучаєва. Сьогодні у 40 музейних залах і фондосховищах зберігається понад 300 тисяч експонатів. Серед них колекції полтавської народної вишивки, ткацтва, килимарства, церковних речей, у числі раритетів – давньоєгипетська колекція, група пам’яток античного та східного мистецтва, козацькі старожитності.

Полтавський Хрестовоздвиженський монастир
Історія монастиря нараховує 355 років. Комплекс Хрестовоздвиженського монастиря в Полтаві – перлина української барокової архітектури з єдиним на Лівобережжі семибанним храмом, що зберігся до наших днів. У ході полтавської битви періоду Північної війни монастир був резиденцією шведського короля Карла ХІІ. Після Полтавської битви монастир знову був відбудований Василем Кочубеєм. Коштом гетьмана Мазепи звели монастирський собор – Хрестовоздвиженський.