Сластіонові школи: культурний спадок Полтавщини

Сластіонові школи, або школи Лохвицького земства - загальновживана назва навчальних комплексів, розташованих в межах території колишнього Лохвицького повіту Полтавської губернії.

У червні 2018 року першим семи школам було надано статус пам'яток місцевого значення.

Наразі віднайшли понад 50 таких будівель, здебільшого вони розташовані на Полтавщині, хоча зустрічаються й в інших областях.

3 травня 1908 року прийняли закон щодо впровадження в межах Російської імперії обов'язкової загальної початкової освіти. З цією метою й почали створення мережі навчальних закладів, кошти на спорудження яких виділило Міністерство народної просвіти. Реалізацію даної програми поклали насамперед на земства. Полтавська губернія стала однією з перших, де розгорнулося будівництво навчальних закладів.

В 1909 році Лохвицька земська управа замовила українському архітектору Опанасу Григоровичу Сластіону розробити вісім проєктів шкіл. В цих проєктах впроваджено розроблені ним ще 1903 року теоретичні положення щодо архітектурно-художнього вигляду будівель в українському національному стилі.

Опанас Георгійович Сластіон вирізняв кілька рис, притаманних традиційній українській архітектурі і активно застосовував їх під час будівництва шкіл:

• шестикутні трапеційні прорізи дверей і вікон;
• прорізи з напівеліптичними перемичками;
• чотирисхилі (вальмові) або наметового типу дахи;
• влаштування заломів на дахах;
• галереї на стовпчиках, опасання чи піддашшя;
• колонки крученої форми.

Віктор Чепелик у книзі «Український архітектурний модерн» так писав про ці будівлі: