Видатні кременчужани: Олександр Литовченко

У ХІХ столітті в нашому місті жив художник, який згодом став одним із видатних передвижників. Звали художника Олександр Литовченко.  Спочатку він вчився у Кременчуцькому ремісничому училищі, де нині розташована Кременчуцька художня школа – бо у ХІХ столітті це приміщення входило до комплексу будівель ремісничого училища. 

Згодом Саша Литовченко закінчив ремісниче училище і поїхав до Петербурга – поступати до Імператорської Академії мистецтв. Поступив. Почав вчитися. І у 1861-му році отримав малу золоту медаль Академії за конкурсну роботу «Харон перевозить душі через ріку Стікс».

Відтоді перед кременчуцьким студентом почали розгортатися сяючі перспективи, бо мала золота медаль Академії дає право змагатися за велику золоту медаль Академії. А велика золота медаль, у свою чергу, гарантує право їхати вчитися до Італії за казенний кошт.  Змагатися за велику золоту медаль Олександр Литовченко мав у 1863-му році. А тут як- раз 14 молодих опозиціонерів від мистецтва на чолі з Іваном Крамським  принципово залишили Академію – відмовились від усіх гарантованих пільг, почали організовувати мобільні пересувні виставки і назвали себе передвижниками.

Хлопці виступили проти застарілих, на їхню думку, канонів класичного живопису – єдиного, який дозволявся і визнавався у стінах Академії. І кременчужанин Олександр Литовченко пішов разом з ними. Так луснула мрія отримати велику золоту медаль і вчитися в Італії. Замість цього наш земляк обрав тернистий і біднуватий шлях російського художника-передвижника.

Побратими-передвижники його поважали. Іван Крамський писав його портрет.  А знаменитий годувальник передвижників –   меценат Третьяков – купував роботи кременчужанина Олександра Литовченка. Наш земляк був визнаний неперевершеним майстром історичних полотен – писав їх терпляче, грунтовно та самовіддано. Деякі роботи писав аж по шість років – отакий був відповідальний майстер.