Володимир Яковлев – художник і «Титанік»!

У п’ятницю, 11 березня, в Кременчуцькій художній галереї відкрилась персональна виставка робіт Володимира Яковлева – відомого художника-монументаліста, члена Спілки художників України.  

Автору виповнилось 70 років, тож виставка ювілейна. З приводу цієї «круглої дати» дуже сумно жартував керівник Кременчуцького відділення Спілки художників пан Маньков.  Втім, сам ювіляр і сумні жарти колег, і «круглу дату» сприймав  досить спокійно. Він взагалі все, що відбувалося, сприймав спокійно і доброзичливо. 

Як виявилось, врівноваженого пана Володимира дуже поважають друзі та колеги по цеху. На відкриття виставки їх прийшло чимало. Власне, такої кількості кременчуцьких художників на відкритті виставки ми давно вже не бачили. У перших рядах відвідувачів стояли пан Анісімов та пан Черепанов, біля них скромно притулився Микола Руденко.  Прийшов навіть  Віктор Кобеляцький, який останнім часом рідко відвідує публічні заходи. І всі, як один, хвалили художника Яковлева.  Пан Анісімов вказав на витончену палітру автора – професійну та далеку від плакатної яскравості.  Пан Черепанов розповів, яка насправді мила і щира людина художник Яковлев.  Навіть сумний і відлюдькуватий пан Кобеляцький дуже хвалив ювіляра. А начальник міського управління культури пан Кондрашов вручив художнику гвоздики, міцно потиснув руку і дещо драматично побажав працювати «до останнього подиху!»

Втім, усіх перевершила своєю промовою директор міського художнього салону пані Ясногородська. Вона назвала  ювіляра Яковлева «нашим «Титаніком», який впевнено йде  власним курсом у мистецтві». Публіка ахнула від такого грандіозного порівняння. А веселий ювіляр мило поцікавився, чи знає пані Ясногородська, яка сумна доля спіткала «Титанік»?   У відповідь пані Людмила вручила жартівнику букет веселих гвоздик і радісно повідомила, що, коли говорила про «Титанік», мала на увазі не трагічну долю лайнера, а його розкішність та грандіозність!

Так завершилась офіційна частина, і народу дозволили гуляти по залу та роздивлятися роботи ювіляра. Пішли дивитися і ми. І одразу ж переконалися, що пан Анісімов казав таки правду про складну та професійну палітру полотен Володимира Яковлева.  Дійсно, жодна робота не «била в очі» яскравими лубочними фарбами.  Зате як приємно було на них дивитися.  Особисто ми умлівали біля літніх пейзажів з їхніми різнокольоровими травами, білими польовими квітами та веселими сонячними плямами.  Та все-таки найбільше відвідувачів збиралося біля весняних пейзажів. І то не дивно – бо на тих полотнах цвіли яблуні, сливи, тюльпани та кульбаби.  Хто ж після довгої брудної зими відмовиться  подивитися на свіжі весняні квіти?  От народ і купчився біля цих полотен. Зайдіть і ви – на цій виставці є на що подивитися.

Володимир Михайлович Яковлев народився в Балаклії. Згодом закінчив знаменитий Харківський художньо-промисловий інститут. До Кременчука приїхав у 1975 році, як художник-монументаліст. Йому пропонували роботу в Дніпропетровську та в Дніпродзержинську – там навіть одразу давали велику квартиру. Та коли художник і його дружина приїхали подивитися на Кременчук, одразу вирішили – житимемо лише тут. 

Пан Володимир розповів «Телеграфу», що у 70-х роках Кременчук був дуже приємним містом – зеленим, прибраним, а на вулицях квітнули троянди. Перші кілька років подружжя Яковлевих жило у маленькій хатинці біля міських художніх майстерень. Тієї хатки вже немає, зараз там гаражі та собачі будки. А художник та його дружина досі згадують той перший свій кременчуцький будиночок. І стверджують, що там дуже затишно жилося. І весело – бо колеги і друзі працювали поруч, у художніх майстернях. У той період багато було зроблено – розпис та вітражі, виконані Володимиром Яковлевим, досі прикрашають будівлі Кременчуцького національного університету та педагогічного училища.

.

.

Фрагменти робіт Володимира Яковлева. Більше фото ТУТ.