Три години суцільного мистецтва

Минулої п’ятниці колектив Палацу культури «Кредмаш» відсвяткував свій 40-річний ювілей. Точніше сказати, відпрацював – бо урочистий концерт тривав повних три години. 

Три години суцільного мистецтва!  Витримати таке було непросто – надто багато емоцій. Втім, іншого виходу організатори концерту просто не мали. Адже захід ювілейний, на ньому мають виступити усі провідні творчі колективи, тому їх і працювало на сцені більше десяти. У концертних номерах задіяли майже 400 виконавців. І всі – найліпші. Діапазон сюжетних номерів теж був величезний.  Уявіть собі, в одній програмі – шанований хор ветеранів з суворою піснею «Думи мої, думи», запальні жінки з хору «Берегиня», і колоритна «Молодість», ніжні балерини Театру танцю Світлани Шумкової,  ефектні танцівники з «Фурору», солісти «Гармонії», і ще, ще, ще. Навіть манекен брав участь у концерті. Власне, роль манекена виконувала гарненька дівчина, яку хлопець тягав по сцені вниз головою – бо він уперто думав, що дівча – манекен з вітрини. До речі, були там і дівчата у довгих  гамівних  сорочках  – вони зіграли пацієнток психіатричної лікарні, які опинилися там через кохання. Нічого так, креативненько вийшло. Щоправда, після цього ми з полегшенням дивилися на веселого пацана, який викотився на сцену в ролі Сонечка.

Після концерту ми довго не могли отямитись – стільки було вражень. Тепер отямились, і щиро вітаємо творчий колектив «Кредмашу» з ювілеєм. Це ж треба було примудритися зібрати і вберегти в окремо узятому палаці культури таку кількість творчих особистостей.

Від цього малого танцівника ми просто умлівали. Малий настільки явно отримував задоволення від того, що він танцює перед публікою на великій сцені, увесь такий гарнющий, із солідним  метеликом на шийці. Він навіть терпляче сприймав те, що йому доводилось весь час крутити навколо себе партнерку – що поробиш, без партнерок на сцену не випускають.

Це – солістки хорового колективу «Берегиня», фантастично колоритні жінки. До речі, ці колоритні, дорослі жінки показали на сцені суто феміністський номер на тему «Коли б я була султаншею, то завела б сім чоловіків!».  

Роль султанші  виконала симпатична кокетлива пані. Вона пурхала по сцені в ніжно-рожевому (як молоде поросятко) костюмі, і весело співала, що змусила б штатних чоловіків виконувати усю хатню роботу.  Ну, те, що вони мали б варити борщ та прати білизну, нас не здивувало. А от те, що бідолахи повинні були б лоскотати п’яти кременчуцькій султанші, справило на нас неабияке враження – картинка вийшла яскрава.

Бездоганні маленькі балерини Театру танцю Світлани Шумкової пурхали по сцені легенько, як справжні ельфи. Після ельфів по сцені полум’ям пронеслись виконавиці «Кармен-сюїти» – номеру, який публіка завжди зустрічає шаленими оплесками.  Потім глядачі побачили страшенно популярну свого часу композицію за мотивами мюзиклу «Нотр-Дамм».

«Фрески, що ожили».  Виконавці – творчий колектив «Фурор». Ефектний номер і дуже ефектні костюми. 

Привітати директора ПК «Кредмаш» прийшли колеги-директори, які в різні часи керували  Міським палацом культури (МПК).  Попередній директор – пан Якименко (зліва) – приніс тюльпани. Чинний директор – пан Ситник – приніс бубен.

На концерт пан Ситник прийшов страшенно нарядний, у новому костюмі з якогось фантастичного мерехтливого сірого шовку – костюм молодому директору вибрала молода дружина. У цьому костюмі він і виступив на сцені.  Разом з ним співали і танцювали начальник міського управління культури пан Кондрашов та заступник директора МПК пані Радченко. Знаєте, про що співали ці троє? Вони співали, що дуже хотіли знайти солідний подарунок ювілярам «Кредмашу».

Хотіли подарувати вишиванки, та їх поїли нахабні миші. Хотіли купити арфу – та не нашкребли коштів. Тому принесли у подарунок пару циганських музичних інструментів під умовними назвами «тамбурин» та «бубен». Особисто нам цей тамбурин страшенно сподобався – він дуже ефектно виглядав в руках начальника міського управління культури. Взагалі, директорське тріо виступило колоритно – прямо-таки Бременські музиканти проїздом у Кременчуці.

'Кременчуцький ТелеграфЪ' №12 від 24 березня