У міській художній галереї відкрилась виставка робіт Миколи Анісімова та його титулованих учнів

У вівторок, 6 жовтня, у міській художній галереї відкрилась виставка робіт Миколи Анісімова та його титулованих учнів.

Іноді у Кременчуці трапляються події, від яких чекаєш одне, а отримуєш інше – і набагато краще. Так сталося і з виставкою робіт Миколи Анісімова та його учнів. Пан Анісімов – член Спілки художників України, людина, добре відома у Кременчуці. Приїхав сюди у 1975-му. Свого часу обіймав посаду головного художника. Нині керує Кременчуцькими художніми майстернями. Цілком зрозуміло, що від виставки художника-посадової особи ми очікували певного офіціозу. І ми його отримали. Зате побачили по-справжньому цікаві роботи.

Адже Микола Анісімов організував у Кременчуці виставку власних робіт та робіт своїх найліпших учнів. Тривалий час він викладав у знаменитому на всю країну (СРСР) Харківському художньо-промисловому інституті. Там і зустрілися викладач Анісімов та студенти Новіков, Рибін та Сватула. Відтоді пройшло чимало років. Нині Новіков – вільний художник. Сватула – доцент, викладач кафедри малюнку Харківської академії дизайну та мистецтв. Рибін – професор, проректор Харківської академії дизайну та мистецтв.

Усі ці роки учні та вчитель регулярно спілкуються. На рибалку, до речі, разом їздять. А нині організували спільну виставку. Сергій Новіков представив серію досить драматичних робіт «гоголівської» тематики. Вони страшенно розхвилювали віце-мера з гуманітарних питань пана Хоменка. Василь Петрович повертався до полотен кілька разів. І зрештою зізнався «Телеграфу», що його вразило, «наскільки майстерно художник передав безумство Гоголя! І не брутально, «у лоба», а виключно через колір!» Крім того, приємно схвильований віце-мер зазначив, що на виставці він «відчуває ауру тепла і позитиву, яка йде від кожної картини!» До речі, у залі дійсно приємно пахло білим вином і шоколадними цукерками – їх якраз розкладали для фуршету.

Поки віце-мер умлівав біля варіацій на тему «Гоголь і безумство», пересічні глядачі «ойкали» біля ніжних морських пейзажів Сергія Рибіна та фантастично гарних акварелей Михайла Сватули. За останні роки акварелі на виставках стали рідкістю. Ще рідше можна побачити акварелі, які б справили дійсно сильне враження. У вівторок ми їх таки побачили.

Вчитель Анісімов сказав про роботи власних учнів так: «Хлопці працюють ліпше за мене! Я це бачу, і я цим пишаюсь!»

«Де можна навчитися любити?»

На виставці увагу преси привернув незнайомий священик, явно не кременчуцький. Єхидні журналісти одразу почали сперечатися, що він тут святитиме? Адже зазвичай священнослужителів запрошують на світські урочистості саме з такою метою. Втім, архімандрит отець Миколай нічого не святив. Натомість сказав кілька теплих слів про авторів робіт та зауважив, що його потішив рівень духовного життя кременчужан. Вже після завершення урочистостей «ТелеграфЪ» дізнався, що архімандрит – харків’янин, прибув на запрошення харківських художників, більше того – він теж займається живописом. Нам навіть показали каталог його робіт. То були гарнющі пейзажі, на яких багато неба, хмар і свіжої трави. Звісно, «ТелеграфЪ» поцікавився, де святий отець навчався живопису? У відповідь ми почули:
– Де можна навчитися малювати? Де можна навчитися любити? У життя. Життя – вчитель. А чому ми вчимося, залежить від нас. Господь дав нам вибір. І ми обираємо – то чорне, то біле. І створюємо сіре. І забуваємо радіти життю. Ми забуваємо, що Господь сказав: «Радуйтеся!»... А ще він повторював своїм учням-апостолам: «Не бійтеся!» Розумієте?