Український переклад «Рембо» налякав кременчуцьких глядачів. А російські фільми мають шанс іти в прокат мовою оригіналу

Баталії на вітчизняному кіноринку розгорілися після рішення Конституційного суду України, яке зобов‘язує українських «кіношників» пускати у прокат іноземні фільми тільки за умови їх дублювання (озвучування, субтитрування) українською мовою. Кінопрокатники активно заговорили про втрату глядачів і навіть страйк, якщо влада не поступиться і не піде їм назустріч, а також організували збір підписів на захист російського дубляжу під відкритим листом на адресу Президента України, прем‘єра та інших високопосадовців.
Урешті у Мінкультури відбулася зустріч із 19 представниками кінопрокатних компаній та кінотеатрів. Їхнє ключове повідомлення, адресоване владі: перехід на українське дублювання має бути поступовим – протягом п‘яти років. А поки що, мовляв, варто дозволити 70% фільмів з українським дубляжем і 30% - із російським. Представники Мінкультури промовчали, зате «у пику» прихильникам російських перекладів заявили про намір звільнити фільми, дубльовані українською мовою, від податку на додану вартість.

А тим часом інформаційні агенції повідомляли «страшну правду» про українських глядачів на півдні і на сході країни. Ну не хочуть вони іти на фільми з українською «озвучкою» - і край. Кінотеатр у Ялті вже навіть розорився і закрився. Та інших прикладів масового
розорення кінопрокату в Інтернеті ми так і не знайшли, хоча шукали довго. Може, не такий і страшний чорт, як його малюють?
Проте «Кінопалац-Кременчук» теж скаржиться на те, що глядачі тікали із фільму «Рембо-4», де Сталлоне заговорив такою-сякою українською (Боже борони, мається на увазі не високоповажна державна мова, а якість перекладу). Розповідає менеджер кінотеатру Тетяна Лисенко:
— Переклад украй неякісний. Сталлоне та інші «мужики» в цьому фільмі говорять одним і тим самим голосом. Серйозні сцени озвучені нецікаво, без емоцій. Дивитися таке кіно у кінотеатрі люди не хочуть. Деякі підходили, перепитували, на якій мові фільм, дізнавалися, що українською і говорили: «Ні, краще я піду додому, подивлюся на відео». Глядачі навіть ішли із середини фільму. Тобто якась частина російськомовних уже відсіялася . Але скільки саме - не можна судити по двох фільмах («Рембо-4» та «Монстро»), які йшли у нас з початку року українською мовою. Що буде далі? Невідомо, адже у минулому році фільмів було 50 на 50 – з українським і російським дубляжем.
Працівники «Кінопалацу» не приєдналися до всеукраїнської акції протесту «кіношників». Вони усе ж сподіваються на те, що люди із часом звикнуть до нововведень і не відчуватимуть мовного бар‘єру. А ще – на те, що українська кіноіндустрія таки налагодить якісні українські переклади, які не дратуватимуть глядачів.

Від автора

Мовні «перегиби» – то «від лукавого»

Мені ж (хоча я й випускниця «російського» філфаку) все одно, якою мовою – українською чи російською – говорить у фільмі той же Сталлоне. Аби достатньо розуміла англійську (мову оригіналу) – взагалі б «начхала» на будь-який переклад. Та слухати неякісне озвучування, як на мене, пусте марнування часу. Але це уже – не проблема окремої мови, а проблема кіноіндустрії. Особливо я задумалася про це, коли знайомий сліпий поскаржився, що не може слухати фільми, озвучені українською. Бо дублює їх один голос – і не розібрати, якому герою належить репліка. Такі стрічки особливо «поперли» на телеекрани після рішення КС. А ще, як на мене, не варто озвучувати українською мовою російські стрічки – цілком достатньо субтитрів, якщо вже комусь так хочеться. Нехай собі Шрек звертається українською до наших дітей, а герої «мультів» Алеша Попович, Добрыня Никитич, Илья Муромец рідною їм і розумілою нам російською! А мовні «перегиби» – то «від лукавого».

Українці не змогли побачити на великому екрані сім кінострічок

У «Кінопалац-Кременчук» вчасно не вийшли у прокат два фільми: «Астерікс на Олімпійських іграх» та «Я легенда». Їх покажуть у березні або квітні. Фільмокопії російською мовою були закуплені дистриб‘ютерською компанією «Синергія». Тепер, через подвійний переклад компанія, залишиться у накладі. А частина глядачів уже встигла подивитися очікувані фільми на піратському відео. До речі, саме керівник «Синергії» - Олександр Ткаченко – найбільш активний захисник російського дубляжу. Представники кіноіндустрії стверджують: в Україні нині немає технічної бази, щоб робити якісні українські переклади картин, що виходять у кінопрокат. Дублювати фільми українською економічно невигідно, бо касові збори менші, порівняно із прокатом російських фільмокопій. Тому, мовляв, постраждають любителі інтелектуального кіно: українською дублюватимуть у першу чергу блокбастери, які мають шанс «зібрати касу».
За останній час українці не змогли побачити на великому екрані сім кінострічок, серед яких такі, як «Полювання Ханта» із Річардом Гіром та володар «Золотого глобуса» в номінації «Кращий мюзикл» - фільм «Суїні Тодд, демон-перукар з Фліт-стріт» з Джонні  Деппом.
Харківському режисерові Ігорю Парфьонову не дають дозволу на прокат його фільму «Распятый Толстой». Фільм російськомовний, хоча й з українськими субтитрами. Озвучувати ж його українською режисер відмовляється.

—У фільмі грає Армен Джигарханян, у 90% сцен його обличчя не видно, він грає голосом. Яким чином я його переозвучу? Фільм просто втратить одного з центральних акторів – цитує Парфьонова газета «15 минут – Харьков».

Дещо про мовні «перегиби»

Власне, чого найбільше побоюються глядачі – це нерозумної українізації: коли у російських фільмах поверх мови північного сусіда лунатиме наша державна. А у результаті вухо сприйматиме суржик. Проте рішення Конституційного суду вимагає дублювання, озвучування або субтитрування українською. А чиновники з Мінкультури, судячи із історії режисера Парфьонова, просто забули про
«або»!
Петро СТЕЦЮК, доповідач у справі про розповсюдження іноземних фільмів в Україні, суддя Конституційного суду:
—При тій достатньо м’якій (ліберальній) правовій формі, яка застосована українським законодавцем щодо обов’язкового «дублювання, озвучення чи субтитрування» іноземних фільмів українською мовою, зважаючи на той факт, що абсолютна більшість українських громадян добре розуміє російську мову, а для значної частини вона є ще й рідною, — неважко передбачити, яким саме шляхом піде практика виконання припису вищезгаданої норми закону. Іншими словами, мені видається, буде так, як є тепер. Тому висловлювання про «витіснення російської мови з кінотеатрів», «наступи на російську мову» тощо — то є не більше, ніж звичайні політичні спекуляції.
(З інтерв‘ю газеті «Дзеркало тижня»)

«Дитяче вухо повинно чути гарну українську мову»

ЄВГЕНІЯ, педагог:
— Я - за! Дитяче вухо повинно чути гарну українську мову, щоб навчитися нею спілкуватися. Бо зараз майже усі говорять суржиком, а чистої української мови немає. Думаю, чути українську у кіно буде корисно і дітям, і дорослим. І навіть якщо російські фільми озвучені українською – нехай буде! Я люблю українську мову і спілкуюся нею.

«Російською мовою нам цікавіше»

МАША, ЯНА, школярки:
— Ми вважаємо, що цього не слід робити. І взагалі, хоча ми у школі вчимо українську, однак спілкуємося російською, і фільми хотіли б дивитися російською – так нам цікавіше! Тому ми не хотіли б, щоб перекладали українською усі фільми. Особливо небажано, щоб старі фільми переклали на українську мову.

«Я не в захваті»

ІГОР, студент:
— Мені подобається більше російською, бо я так звик. Але, можливо, деякі фільми і буде цікавіше дивитися з українським перекладом. Наприклад, комедії та бойовики. А інші, напевне, «не звучатимуть». Деякі фільми з українським перекладом, як на мене, виглядають
кумедно. Навіть якщо переклад якісний. Але це мої особисті відчуття.

«Усе залежить від сприйняття»

ІРИНА, працівник архіву:
— За освітою я учитель української мови. Фільми із українським дубляжем дивлюся із задоволенням. А взагалі вважаю, що тут усе залежить від сприйняття. Коли я у маршрутці крикнула: «Зупиніть, будь ласка!», то водій глянув якось косо. Тим, хто думає російською і звик нею спілкуватися, буде важко одразу на українську перейти.