«Кому ты нужна без пасты?!»

Минулої середи у Кременчуцькому державному університеті (КДУ)  пройшло  театралізоване відкриття щорічного мистецького фестивалю «Студентська весна-2010».  Цьогорічна «Студентська  весна»  ювілейна, їй виповнилось 10 років.  Перший конкурс провели ще  у 2001-му.   Після кременчужан аналогічний конкурс «Студентська весна» започаткували і в Полтаві. 

Сценарій  цьогорічної  «Студентської весни» написав  студент  факультету  управління Олексій  Черніков.  Завдяки тому, що сценарій написав студент, вийшло «живенько».  Виконавці на сцені палили (один студент).  Цілувалися (два студенти).  І демонстрували таланти (50 студентів).  Сальдо, як бачите, позитивне.

 Талантів на університетській сцені  засвітилося  багато.  Та все дійство тримали на собі і  зводили до купи  ведучі  Маша та Настя – у спектаклі вони проходили під кодовими іменами Синя та Червона.  Чесно кажучи, ми не одразу зрозуміли,  чому Синя та Червона?  Це про що?  Про регіоналів та комуністів?  Про сексуальні меншини?  Ще про щось?  Виявилось, Синя та Червона – це кулькові ручки.  Самі вони легковажно називали  себе «китайською дешевкою».  Страшенно, до речі, несправедливо.  Працювали дівчата класно – на відміну від «китайської дешевки».

 Сильне  враження на нас  справив і  концертний  номер «Екзамен».  Був він «про життя».  І важкі життєві шляхи, які обирають студенти, аби здати екзамен.  Хвилин десять бідолахи намагалися  різними  способами  звабити «професора» прямо на сцені.  В результаті професор «дійшов до ручки» і  виконав арію  Вітаса – ту саму, яку Максим Галкін єхидно називає партією пожежної сирени.  Ефект від арії  був  вражаючий, у нас навіть ручка з рук вивалилась.

 Ручку ми підібрали. І знову загубили, коли аплодували університетській команді КВК «Час пік».  Актуально студенти  пожартували цього разу.  І про провал української  збірної на зимовій олімпіаді, і про інші невеселі насправді події.  Тож ювілей  «Студентської весни»  вийшов  яскравий.  Без занудства та пафосу, якими зазвичай грішать  ювілеї.