Компослуги – без жодних гарантій

Водоканал відмовляється укладати договори на послуги з мешканцями багатоповерхівок.  Формально підприємство праве: існують зачіпки в законах, які визнав і суд. Але при цьому водоканал бере з людей гроші за послуги і нічого їм не гарантує... Найгірше ж те, що таким самим шляхом можуть піти і міськгаз, і «Полтаваобленерго», і «Теплоенерго»… А міська влада нічого не робить для того, аби захистити права мешканців: укласти договори на послуги, щоб мати гарантії їх якості.

Кременчужанка – проти водоканалу

Олександр ЛЮБЕНКО, начальник управління житлово-комунального господарства:
– Відповідно до рішення виконкому №879 від 16 серпня 2002 року водоканал визначений виконавцем послуг з водопостачання та водовідведення. Рішення виконкому – чинне, його ніхто не скасовував. Цим же рішенням водоканал зобов’язали укласти договори з усіма споживачами. Я вперше чую про те, що водоканал відмовляється укладати такі договори. Це їх прямий обов’язок! Я обов’язково з цим розберусь. Принаймні, в самого є договір з водоканалом на послуги, як і з іншими виконавцями послуг.

Олександр ПІСКОВИЙ, заступник гендиректора з правового забезпечення КП «Кременчукводоканал»:
- Рішення виконкому, що визначає КП «Кременчукводоканал» виконавцем послуг з водопостачання та водовідведення було прийняте 16.08.2002 року. Але в червні 2004 року був ухвалений Закон «Про житлово-комунальні послуги». Пунктом 4 статті 7, зазначеного закону, передбачено, що до повноважень органів місцевого самоврядування відноситься визначення виконавця житлово-комунальних послуг відповідно до цього Закону. На сьогоднішній день в нашому місті не визначено виконавця послуг з централізованого постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізованого опалення у відповідності до п.4 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

– Якщо водоканал не є виконавцем послуг, то на якій підставі це підприємство збирає гроші з людей за послугу? Чому бере лічильники споживачів на облік, знімає показники?

– Рішення виконкому про збір коштів було прийняте у 2000 році виконкомом як експеримент – до законодавчого врегулювання питання. У 2004 році це рішення було продовжено. Тому ми й беремо лічильники на комерційний облік. Інакше як ми нараховуватимемо оплату за послугу? І зараз ми звертаємося до споживачів через пресу, щоб контролювали міжповірочні інтервали лічильників самостійно. Коли лічильники опломбовують, акти постановки їх на комерційний облік видають споживачам. Там зазначена дата наступної повірки (через три роки). Водоканал не в змозі утримувати штат працівників, котрі зможуть рознести споживачам повідомлення про термін повірки лічильників. Поки ми могли, ми це робили. Але зараз у нас 80 тисяч абонентів, які мають прилади обліку.

Знаєте, що нас найбільше насторожило в аргументах пана Піскового, як представника водоканалу? Твердження, що в Кременчуці взагалі не визначені виконавці послуг не тільки по холодній воді та водовідведенню, але й по гарячій воді, газо- та електропостачанню. А отже, і «Полтаваобленерго», і «Теплоенерго», і міськгаз у будь-який момент можуть «відмовитися» від своїх договорів – за прикладом водоканалу.  Крапки у цій історії могла б розставити міська влада: привести все у відповідність до діючих законів. До речі, у планах регуляторної діяльності виконкому третій рік поспіль планується визначення (заново) виконавців послуг. Але це й досі не зроблено. Чому? Як сказав один чиновник виконкому: ні ЖЕПи, ні управляючі компанії теж не можуть бути виконавцями послуг. Бо не можуть гарантувати якісні параметри ні води, ні тепла, ні газу… До того ж, і мешканцям договори у такому вигляді не вигідні. Бо тоді фактичні постачальники послуг (води, тепла, газу) за борги відключатимуть цілі будинки, як це нині часто відбувається в ОСББ (об’єднаннях співвласників багатоквартирних будинків).

Основний документ для споживачів – Постанова Кабміну №630 від 21.07.05 «Про затвердження Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення». Що гарантуэ ця постанова - читайте тут.

Що з цим робити?

Ми ледь продерлися нетрями багаточисленних законів, постанов та роз’яснень щодо прав споживачів у комунальній сфері. Очевидно одне: закони та підзаконні акти суперечливі, конфліктують між собою, а страждають від цього споживачі. Бо їх позбавляють гарантій на якість послуг, на інформацію про обсяг цих послуг та умови їх оплати (як у прикладі з лічильниками води).
Який вихід? Напевне, слід ініціювати у законах про компослуги такі зміни, що дозволять визнати юридично їх виконавцями ті підприємства, які фактично їх надають.  Місцева рада (і виконком) теж можуть винести таку ініціативу «знизу», звернутися до профільного комітету Верховної Ради, до МінЖКГ – аби усунути розбіжності в законах. Можливо, міська влада знайде й інший шлях для усунення суцільної безвідповідальності.
«ТелеграфЪ» через деякий час повернеться до теми договорів на компослуги і спитає у влади: що ж зроблено?

«ТелеграфЪ» дякує за юридичну допомогу в підготовці матеріала адвокату Олені Дмитриченко