Як набрати на тестуванні з математики 144 бали?

25 листопада у Кременчуцькому національному університеті зібралися шкільні психологи Кременчука, аби поговорити про те, як заохотити дітей до навчання та до свідомого вибору професії.

«ТелеграфЪ» з ентузіазмом долучився до учасників солідної конференції.  Дуже вже нам кортіло дізнатися, як  можна сьогодні заохотити школярів до навчання?  Ми сподівались почути від кременчуцьких психологів чимало цікавого.  І таки почули – причому не лише від психологів.

Власне, найцікавіші та найсумніші речі ми почули від проректора КНУ пана Костіна. Як проректор із науково-навчальної роботи, він урочисто  відкрив конференцію. І одразу попросив шкільних психологів подумати, як би заохотити дітей вчити математику? Пан проректор просто в шоці від знань кременчуцьких школярів з математики – точніше, від їхніх незнань.  На його  думку, через запровадження різних колегіумів та спеціалізованих шкіл із гуманітарними, екологічними чи філологічними напрямами, значна кількість школярів просто фізично не встигає отримати необхідні для подальшого навчання базові знання з математики та фізики.  Адже впровадження екологічних та філологічних напрямів починається вже з перших класів.  Відповідно, за рахунок збільшення годин профільних дисциплін зменшується кількість годин, необхідних для вивчення математики та фізики. В результаті школярі просто не знають математики.  Потім вони приходять до ВНЗ, і там не знають, що з ними робити – хіба що брати хабарі на екзаменах? Ось вам, до речі, і підгрунтя для хабарництва.  

За твердженням пана проректора, навіть випускники, які набрали на зовнішньому тестуванні обов’язкові 124 бали з математики, далеко не завжди її знають. Власне, пан Костін припустив, що для того, аби набрати 124 бали на тестуванні, достатньо знати математику в межах програми шостого класу.  Наостанок шановний вчений зізнався, що вирішив (заради експерименту) здати тест з математики просто обираючи третю позицію у всіх варіантах відповідей (навіть не аналізуючи, наскільки вірний варіант №3). І що ви думаєте? Пан проректор набрали у такий спосіб 144 бали! Щоправда, ми б вам не радили застосовувати цю методу – що вдається проректору, не завжди вдається абітурієнту.

Спеціальним гостем конференції став пан Губенко – головний редактор журналів «Практична психологія та соціальна робота» і «Обдарована дитина» (Київ).

Пан редактор (він же – кандидат психологічних наук) розповів аудиторії про методики розвитку нешаблонного мислення у дітей та метод розпредметнення.  На думку київського науковця, і діти, і їхні батьки «практично відмовляються мислити самостійно» і фіксуються на звичному стереотипному досвіді. Через це нам так складно створювати нешаблонні ідеї та інноваційні технології.  Аби подолати тотальну інерцію мислення, пан Губенко пропонує послідовно навчати дітей бачити приховані (і нетрадиційні) можливості різних побутових предметів – наприклад, пластикової пляшки або березового пенька.  До речі, цим можуть займатися і шкільні психологи – спеціально для них в журналі «Практична психологія та соціальна робота» публікуються різні вправи для розвитку нешаблонного мислення у школярів.  Особисто нас найбільше зацікавила вправа, де дітям пропонується знайти кілька способів врятувати хлопчика, який опинився зачиненим у кімнаті на 18 поверсі, а в будівлі вирує пожежа.  В кімнаті є диван, стіл та штори на вікнах. Ми, наприклад, не знайшли жодного способу порятунку за допомогою цих предметів.  А пан Губенко стверджує, що його обдаровані діти винайшли цілих шість способів порятунку!  Боже, які талановиті українські діти.