Кременчуку потрібні інженери. Чи заплатить уряд за їхнє навчання?

Реєстрація на зовнішнє незалежне оцінювання (ЗНО) закінчується 28 лютого. Між тим все ще невідомо, на які спеціальності уряд суттєво скоротить обсяги державного замовлення. Науковці сподіваються, що найменше постраждають від скорочень обсягів держзамовлення інженерні спеціальності.

28 лютого завершиться реєстрація на ЗНО. Випускники шкіл визначаться, тести з яких дисциплін вони здаватимуть.  Згодом отримають відповідні сертифікати, і вже нічого не зможуть змінити – вони вступатимуть лише на ті спеціальності, для яких достатньо мати ті сертифікати, які вони мають.  Між тим суспільство стривожене листом Міністерства освіти (МОНМС), в якому міністр Табачник пропонує на 42% зменшити обсяги державного замовлення в державних ВНЗ.  Це значить – на 42% менша кількість абітурієнтів зможе вступити на омріяний безоплатний «бюджет».  Втім, є підстави вважати, що найменше постраждають від скорочення обсягів держзамовлення технічні спеціальності. Наразі професія інженера не надто популярна серед абітурієнтів.  Вони воліють вчитися на «юристів, економістів, маркетологів, екологів» тощо. Зате сам автор «мінімізації» освіти – міністр Табачник – неодноразово заявляв, що Україні не потрібна така кількість юристів.  Він же стверджував – і в 2010-му, і нині, у 2011-му – що «держава відчуває дефіцит кадрів з інженерних спеціальностей, та інших, які забезпечують розвиток пріоритетних напрямів народного господарства України».  У 2010-му році пан Табачник (тоді ще не міністр) навіть  зареєстрував у парламенті законопроект, в якому запропонував збільшити обсяги держзамовлення з 51% до 75%. І таким чином вирішити проблему підготовки конче потрібних країні інженерних кадрів. 

 Президент і професор пан Янукович  теж визначив пріоритетні напрямки розвитку країни – вони пролягають у царині високих технологій.  Пан Президент навіть спеціальну програму підписав – «Нова енергія» (Указ Президента №895/2010 від 08.09.2010)   Президентська програма «Нова енергія» потребує не просто інженерних кадрів, а спеціалістів у галузі комп’ютерно-інтегрованих технологічних процесів та виробництва напівпровідникових матеріалів!  Власне, мова йде про альтернативні джерела енергії та промислове виготовлення сонячних батарей та станцій в Україні.  Курирує цей програмний напрям розвитку улюблений топ-менеджер пана Януковича – пан Клюєв.  До речі, віце-прем’єр Клюєв – кандидат технічних наук (причому радянського зразка – тобто, справжній). Це вже потім він подався в бізнес – причому досить вдало. Є інформація, що на одному із  заводів, пов’язаних з паном Клюєвим, – на заводі напівпровідників у Запоріжжі – і вироблятимуть монокристалічний кремній, необхідний для випуску сонячних батарей. 

Отже, якщо сприймати меседжі українських урядовців, як достовірні, маємо сподіватися, що інженерні спеціальності таки не дуже постраждають від скорочення держзамовлення цього року. Фахівці такого профілю потрібні, як мінімум, на заводах самих урядовців. Залишається з’ясувати, чи потрібні інженери в Кременчуці? Та чи готують тут фахівців відповідного профілю?

Ректор приватного Кременчуцького університету економіки, інформаційних технологій і управління (КУЕІТУ) професор Марончук:

– Ми збираємось відкрити в КУЕІТУ нанотехнологію. Це системоутворюючий фактор економіки ХХІ століття, економіки, обгрунтованої на знаннях, а не на використанні природних ресурсів! Це архіважливо! Один трильйон доларів витрачається на планеті на нанотехнології!  

73 мільярди доларів виділив Євросоюз на науку до 2013-го року. Зараз щороку випускається на один мільярд доларів товарів – мастила, зубна паста, креми – всі вони виготовлені з використанням нанотехнологій. За ними майбутнє. Все інше відмирає. Я кажу це відповідально! Я одним із перших почав займатися нанотехнологіями в Україні. Ми в 2000 році виграли американський грант з нанотехнологій.

Ректор Кременчуцького національного університету (КНУ) професор Загірняк:

– Я переконаний, що сучасні інженерні кадри конче потрібні і Україні, і Кременчуку. Зараз ми реанімуємо в Україні – а, точніше, створюємо по другому колу – промислове виробництво фотоелементів та елементів сонячних батарей. Фахівців у цій галузі в країні немає – бо за часи незалежності радянські підприємства з виробництва напівпровідників фактично були зруйновані, потреба в кадрах для них відпала.  А зараз вона є. Саме тому наш університет з 2011-го року починає підготовку фахівців за напрямом «Автоматизація і комп’ютерно-інтегровані технології» зі спеціалізацією в галузі виробництва напівпровідникових матеріалів. Їх потребують конкретні підприємства.

Україні нікуди подітися – нам треба переходити на альтернативні типи енергії, бо ціни на енергію зростають і зростатимуть завжди. З цим і пов’язане виробництво сонячних батарей, започатковане на кількох потужних українських підприємствах – вони мають забезпечити країну альтернативними джерелами енергії. Україна має відповідні технології, має значні запаси природного кремнію, необхідного для виробництва полікристалічного та монокристалічного кремнію. Настав час готувати фахівців.  Ми сподіваємось, що держава надасть нам підтримку, сподіваємось отримати держзамовлення.

Директор ВАТ «Кременчуцький завод технічного вуглецю» пан Яворський:

– Класних інженерів, електронщиків нам не вистачає катастрофічно. З кожним роком підприємство відчуває цю проблему все гостріше – адже кадри старіють, виходять на пенсію, а нових немає! Та й рівень підготовки існуючих кадрів недостатньо високий. На «технаря» нелегко вчитися, тут потрібна допомога. Ми на підприємстві планували започаткувати проект підготовки спеціалістів.

Причому починаючи з 10-го класу школи. Спробували відібрати 10-15 десятикласників, потім десь п’ять з них поступили б до університету, хтось би відсіявся, і ми отримали б на виході двох якісних спеціалістів, які конче потрібні нашому підприємству. Ми навіть переговори провели з ректором одного з кременчуцьких університетів. Плануємо довести цю справу до переможного фіналу. Нам спеціалісти дуже потрібні.

Віце-президент з питань кадрової політики ВАТ «Кредмаш» пан Редькін:

– Інженери завжди потрібні – і Україні, і Кременчуку, і «Кредмашу». Потрібні інженери високої кваліфікації. Ми завжди приймемо на роботу таких спеціалістів. На жаль, рівень кваліфікації  кадрів нас не завжди задовольняє. Хотілося б, щоб молодий інженер мав серйозні теоретичні знання, які зміг би за відносно короткий термін перетворити на знання практичні. Ми завжди приймаємо на виробничу практику студентів професійних училищ або інститутів, намагаємось не створювати їм проблем. Але однієї лише практики на заводі замало – мабуть потрібен більш широкий державний підхід до вирішення проблеми.

Ризики вступної кампанії 2011 року