Невідомі атестати відомих діячів

Незабаром у школах пролунає останній дзвоник. Випускники складуть шкільні іспити та отримають атестати. Можливо, вже за кілька років хтось із них стане відомим політиком, директором, підприємцем., керівником... А свій атестат залишить у музеї на згадку. Напередодні шкільних свят “ТелеграфЪ” вирішив поцікавитись, як вчились відомі кременчужани, за спинами яких вже є підкорені вершини.

У шкільні роки майбутній заступниці голови райради діставалось …за гарний почерк. Дівчинка так старанно виконувала домашнє завдання і вимальовувала буквочки, що учителька не вірила, що це її рук справа. А в шостому класі Оля принесла додому першу одиницю “Ми писали переказ. Вчителька двічі прочитала текст. Учні мали слухати і запам’ятовувати. Але я встигла законспектувати. Потім учителька побачила, що я просто наводжу букви по написаному, підійшла до мене, перекреслила роботу і поставила одиницю. Але я вважаю, що це було справедливо”.

Відмінник та активіст Геночка у школі інколи зовсім не по-піонерськи прогулював уроки. Свою відсутність пояснював заклопотаністю та важкою долею голови ради дружини. З малюванням і німецькою мовою у майбутнього керівника не склалось: перше він не долюблював, бо суворий вчитель “строїв” клас і ламав олівці, а щодо німецької, то й причини не було. “Але так сталось, що згодом мені довелось вивчити і німецьку мову, і англійську, яку я взагалі не вивчав. Декілька років я викладав ці предмети”

У круглого відмінника Віті контрольні роботи з математики списував весь ряд. Крім того, він встигав вирішувати варіанти для друзів, яким не пощастило сидіти за спиною майбутнього прокурора. “У школі хуліганом не був, з усіма товаришував. Лише один раз побив вікно, і то сніжком”, – зізнається пан прокурор. Про те, що ця спокійна, вихована дитина із зразковою поведінкою стане прокурором, ніхто не здогадувався. А дитяча мрія Віктора про мандри майже здійснилась – тепер йому часто доводиться їздити у відрядження.

Як зізнався “Телеграфу” Вячеслав Яворський, хоча він і вчився на відмінно, поведінка залишала бажати кращого – матері доводилось по декілька разів на тиждень приходити до школи. “Якось „училка” за “розмови в строю” поставила мене із приятелем по різних кутах. Його – біля дверей, мене – біля вікна. Кінець десятого класу, на вулиці тепло, наступний урок – фізкультура… Тож поки вона щось розповідала, мій товариш вислизнув через двері, а я – вистрибнув у вікно. У класі довго не вщухав сміх”.
Предметом, який найстаранніше вивчав майбутній директор, була фізика “У вчителя був на мене зуб. Ще в шостому класі ми з приятелем “спіонерили” у нього риболовну сітку. І хоча я добре знав фізику, п’ятірку він мені все одно не ставив. Тому у десятому класі, аби довести свої знання, я здавав фізику з комісією. Комісія була сувора, та я добився свого”.

Зі шкільних років Денис Терещенко був таким собі „дамским угодником” і захисником принижених і ображених. “Я обирав найслабшу дівчинку і сідав разом із нею. Коли я був поруч, її не ображали”. Хоча майбутній депутат  гарно вчився, поведінка іноді була далеко не зразковою. “Я міг попросити те, чого не могли попросити інші. І єдине, що мені могли зробити – поставити погану оцінку за поведінку”. Із шкільних років у теперішнього депута Терещенка є мрія – стати Міністром харчової прословості. Втім, Денис вважає, що міністерська кар’єра у нього ще попереду.