Вирішуйте проблему разом

Діти – наше щастя. Але щастя непросте. Іноді ми не знаємо, що з ним роботи – гримаємо, докоряємо, іронізуємо, нарешті, караємо. І щиро віримо, що таким чином виховуємо дитину.

Ізабель Фійоза – французький дитячий психолог – випустила посібник для батьків, що мають дітей у віці від 8 до 15 років. «ТелеграфЪ» продовжує друкувати вибрані глави із посібника мадам Фійози.

Ситуація: брудні стакани та тарілки із засохлими бутербродами вже кілька днів валяються по кімнаті та височать біля комп’ютера.

Типова реакція батьків: нотації, крики, погрози, дорікання: «Скільки ще я маю повторювати, щоб ти прибрав посуд?!!» І, нарешті, покарання. Усі ці дії батьків лише демонструють дитині, що вона не досить гарна. Так ви ризикуєте викликати у дитини стійке переконання, що вдома їй не раді. Тож досить погроз та покарань, почнемо вирішувати проблему.

Ваша мета: навчити дитину поважати правила спільного існування з родиною. Тож по-перше викажіть трохи співчуття – інакше не варто навіть сподіватися на розуміння з її боку. Потім поясніть, які у вас потреби та очікування. Уникайте в розмові частки «але» - не протиставляйте власні потреби потребам дитини. Це важливо! Потім пошукайте вирішення проблеми разом. Не полініться, запишіть і власні пропозиції, і пропозиції дитини – так ви покажете, що для вас насправді важлива її думка. Коли дитина відчує серйозне ставлення до себе, вона охочіше долучиться до процесу.

Новий підхід: якщо проблема з посудом (або ще з чимось) виникає постійно, виділіть час на її вирішення спільними зусиллями.

• обговоріть потреби та почуття дитини («я хочу пити чай перед комп’ютером», «мені зручніше їсти у своїй кімнаті»);

• обговоріть ваші власні потреби та почуття («я б дуже хотіла, щоб ти слідкував за порядком», «мені неприємно бачити брудний посуд»);

• разом подумайте, як вирішити проблему;

• запишіть усі спільні пропозиції, і – головне – не давайте їм оцінку, просто пишіть;

• оберіть одне спільне рішення і визначте критерії його виконання.

«Я розумію, що тобі приємніше приносити чай у свою кімнату, та мені не подобається знаходити там брудні стакани. Давай разом придумаємо, як зробити так, щоб нам обом було добре. Може, поговоримо перед вечерею? Ось папір, давай запишемо усі пропозиції, які спадуть нам на думку. Тільки давай не коментувати ідеї один одного. Просто запишемо, а потім оберемо ту, яка нам обом сподобається, добре? Ну, давай, пиши першим».

Підказка: важко конструктивно обговорювати проблему, коли емоції зашкалюють. І ви, і дитина повинні мати час на розмову. Тому, якщо треба, домовтесь про зручний для обох час розмови.