Чорні діри кременчуцької освіти

Змагаються на фестивалі самодіяльні колективи міських ВНЗ. Триватиме він майже місяць. Ми, наприклад, плануємо будь-що подивитися спектакль «SMS» (народний театр-студія КДПУ «Лілея»). Про цей спектакль багато чого цікавого розповідають. Але то буде 24 березня. А того дня, про який йде мова, ми сиділи і слухали «Квінтесенцію» (КДПУ). Цей студіо-гурт створив у 2000 році кременчуцький композитор та оранжувальник Віктор Коробов. Та так вдало, що гурт працює і досі. І класно працює. Там був такий саксофоніст! Грав просто блискуче! Щоправда, фотокореспондент «Телеграфа» більше умлівав від клавішників та гітаристок «Квінтесенції» - дуже вже фотогенічні дівчата.

Було цікаво. Аж поки ми не побачили дірки. Соліст «Квінтесенції» якраз виконував щось драматичне про те, як сумно «лететь одному, сбивая столбы». Автоматично ми підняли очі вгору – подивитися, як воно – зносити стовпи у польоті. І побачили на старій підвісній стелі університетського актового залу дві великі чорні дірки, через які проглядали металеві конструкції.

Чому стелі діряві?

Настрій веселитися пропав. Перед нами знову була типова картина сирітської кременчуцької освіти. Що вища, що середня – однаково сирітська. На думку одразу спала 14-та школа, яка у 2008-му відсвяткувала свій ювілей. Але навіть це не спонукало міську владу підлатати обдертий шкільний фасад, який виглядає так, наче по ньому добу лупили із «Шилок». А тепер дірки в університетському залі. Невесело. Далі стало ще бридкіше. Бо, вийшовши з концерту, ми побачили наочну причину вічної злиденності кременчуцької освіти. Концерт проходив у п’ятому корпусі університету, що напроти міського Палацу культури. Зараз п’ятий корпус затиснутий між двома будівельними майданчиками фірми «Житлоінвест». Трохи далі вилискує мармуром новобудова «Кременчуцької торгової гільдії». Ці три земельні ділянки у самісінькому центрі Кременчука по-справжньому «золоті». Вартість кожної – від 2 до 5 мільйонів гривень. Міська влада – за законом – мала б продати їх через аукціон і покласти гроші до бюджету розвитку міста. Державний університет через бюджет розвитку міста не відремонтуєш – Бюджетний кодекс не дозволяє. А от школам можна було б допомогти. Втім, не дочекаються. Бо мільйонів немає. Ділянки не продали. Їх на умовах фантастично вигідної оренди отримали «жирні» кременчуцькі фірми – «Житлоінвест» та «Кременчуцька торгова гільдія». Бо їхні власники і є та сама кременчуцька влада. Депутати міськради пан Кушнір та пан Шевчук – це «Житлоінвест». Депутат Холод – це «Кременчуцька торгова гільдія». От хлопці і наділили себе. Сави Морозова серед них, як бачите, немає. Тож «облагодетельствовать» науку нікому. А дарма. Адже кременчуцький університет надає можливість 60% своїх студентів навчатися безоплатно, на «бюджеті». Хіба це дрібничка для міста, де не так вже й багато заможних батьків?

«ТелеграфЪ» поцікавився, чи проводить університет взагалі будь-які ремонти? Ми отримали офіційну довідку: протягом 2008 року університет витратив на підтримання матеріальної бази закладу 1 530 000 гривень. Лише 470 000 грн. виділила держава. Інші кошти – більше мільйона гривень – це гроші, зароблені самим університетом. З них майже 600 000 грн. пішло на ремонт спортивних споруд – у тому числі, стадіону «Політехнік». Значні суми витрачені на ремонт гуртожитків та їдальні. До речі, минулої весни народний депутат пан Бабаєв з трибуни міськради запевняв, що зробить з «Політехніка» лялечку. Але далі гучних заяв справа не пішла. Так і повелося – університет «вигрібає» власним коштом, а міська влада некультурно чхає на ВНЗ, який забезпечує кременчужанам безоплатні бюджетні місця для навчання.