Чому Україна розмовляє суржиком?

Державна мова – символ державності, як герб, прапор та гімн. Тому так дивно виглядають заяви українського міністра освіти пана Табачника про зменшення годин української мови в середній школі.

Наразі школярі 5-7 класів вчать українську мову тричі на тиждень, у 8-11 класах кількість годин скорочена до двох на тиждень.  Національна Академія педагогічних наук пропонує ще зменшити кількість годин на вивчення української мови в середніх класах, і довести її до двох годин на тиждень для 5-11 класів. Для порівняння – в Росії шестикласники вчать державну російську мову шість годин на тиждень.

Друковані ЗМІ та телеканали розповсюдили заяву міністра освіти Табачника, який підтверджує можливість таких змін: «Скорочення можливі. По-перше, щоб один урок на тиждень заощадити для більш поглибленого вивчення інформатики. Друга причина – це план введення уроків другої іноземної мови в школі. Ми не можемо ввести додатково 9-10 навчальних годин на тиждень. Тому на певні скорочення міністерство, можливо, піде».

Ще раніше ЗМІ повідомляли, що МОНМС (Міністерство освіти, науки, молоді та спорту) вже розробило новий навчальний план для 5-9 класів, який передбачає  скорочення годин на вивчення української мови і літератури. Видання «Тиждень» із посиланням на «Дзеркало тижня. Україна» («Хід конем від Табачника») повідомляє, що поінформовані джерела стверджують, наче наказ про навчальні плани вже підписаний паном Табачником і зареєстрований під №93 від 01.02.2012. Наразі він «лежить під сукном» і чекає свого часу.  
Поки наказ десь лежить, а міністр робить заяви, «ТелеграфЪ» отримав коментар нашого знаменитого земляка – кременчужанина (точніше, крюків’янина) Миколи Григоровича Зубкова – автора багатьох праць з мовознавства, доцента кафедри українознавства Харківського національного університету ім. Каразіна, заслуженого працівника освіти України. Ми запитали, як пан Микола оцінює перспективу зменшення годин на вивчення державної мови в школах? Він відповів:

– Шкільна програма – це база для навчання у ВНЗ. Якщо база не буде закладена в школі, де ж вона візьметься у вишах? Я працюю в університеті, і з жахом бачу, що рівень шкільних знань катастрофічно низький! Студенти досі ще «плавають» щодо правописних змін, які відбулися 21 рік тому! Вони про них взагалі не знають, наче не навчалися в школі! Якщо мовне навантаження ще зменшиться, це суттєво вдарить по формуванню національної культурної та освітньої царини.  Не вчити державну мову – такого ніде немає. В японських університетах – навіть у технічних – впроваджують додаткові курси вивчення японської літератури і культури. І це нікого не дивує в такій технологічній, «просунутій» країні як Японія.  А у нас – повний занепад. Люди  безграмотні. Що стосується заяв міністра Табачника – так це антидержавний крок. На мою думку, Табачника і міністром української освіти вважати важко. Він, наприклад, заявляє, що можна писати не лише «в Україні», а й «на Україні»! Як це?! «На Україні» – значить, на частині якоїсь території. Колись Україна була частиною російської імперії. Говорити так зараз – це знову вважати себе малою часткою  імперії. Схоже, такі ідеали і втілюються через освітню галузь. Та я не вважаю Табачника коренем усього зла. Він лише виконавець, гвинтик. Коли б була державна воля Кабінету міністрів, його прем’єра, а, головне, Президента, – не було б у нас ані скороченого вивчення державної мови, ані таких міністрів освіти.

«Бійся потягу!!!»

Саме пан Зубков звернув колись увагу «Телеграфа» на плакати «Бійся потягу!» – їх часто можна побачити на залізниці. Він пояснив, що, за правилами українського правопису, напис «Бійся потягу» значить: бійся статевого потягу. Коли б залізничники хотіли попередити про небезпеку тепловозів – а не статевого потягу – мали б писати: «Бійся потяга!».
 Простенька така історія, та чи багато українців впевнені, що не припускають подібних помилок у діловому спілкуванні та листуванні?