Що загрожує кременчужанам, які займаються самолікуванням

Вкрай обурений читач «Телеграфа» розповів нам дуже драматичну історію. Слухайте:

– Я чоловік дорослий, можна сказати, не дуже молодий, є проблеми зі здоров’ям. А жінка каже: «Ти все ж таки про подружній обов’язок не забувай, давай, виконуй!» Ну, я пішов, купив дві упаковки порошків для потенції *** – рекламу по телевізору бачив. Купив, значить, з’їв – і де та потенція? І до ворожки не ходи – немає. А обіцяли золоті гори! Так ви напишіть, що все це – мошенство і обман! Я не дурний, розумів, що не все так добре, як вони обіцяють, а от бачите – все одно купив. Точніше, купився на рекламу!

Писати, як просив читач, що «це мошенство» ми не ризикнули. Бо юристи будь-якої фармацевтичної кампанії швиденько доведуть, що клієнт займався самолікуванням, некоректно застосовував медичний препарат, не звернув увагу на застереження – бачили, їх пишуть такими пласкими-пласкими нечіткими літерами? І взагалі, у той день, коли клієнт застосовував препарат, на Сонці як раз щось вибухнуло, насунулись магнітні бурі чи, може, тиск атмосферний підвищився, Місяць не в тій фазі стояв. Власне, все, що завгодно могло зашкодити громадянину, який займався самолікуванням, отримати обіцяний рекламою фантастичний ефект. Тому ми просто вирішили зібрати інформацію, яка буде корисною для любителів самолікування.

А поки збирали інформацію, почули ще одну історію про самолікування – не таку драматичну, як попередня (про подружній обов’язок), зате дуже типову. І розповіла нам її співробітниця «Телеграфа» (яка б, наче, мала розумітися на рекламних трюках).

Історія така:

– Та не займаюся я самолікуванням. Просто сподівалася цього разу проскочити. Треба було їхати на конференцію, а тут невідомо звідки кашель. Більше нічого не боліло, на грип чи вірус не схоже. Вирішила, що полікую кашель швиденько сиропом і поїду, антибіотики ковтати не хотілось. Купила в аптеці сироп від кашлю *** – солідна фірма, солідний продукт, ціна теж солідна. Провізор ще сказала, що треба одразу два флакони брати, бо одного вистачить лише на 2-3 дні. Купила два. Пила і кашляла, пила і кашляла. А кашель усе сухіший, під ранок прямо розриває. І їхати треба. Тож доїла я сироп, зателефонувала лікарю, прийшла на прийом, він послухав і виписав ліки – каже, бронхіт, і сильний. Все одно довелося їсти антибіотики. Запитання: навіщо я витрачала кошти на цей нещасний сироп? Виключно через рекламу. А де власний мозок був, не пам’ятаю.

ЭКСПЕРТНА ДУМКА

«ТелеграфЪ» зібрав експертні думки з приводу того, чому громадяни все-таки підпадають під вплив реклами; що загрожує любителям самолікування; чи можуть вони відшкодувати збитки у разі виникнення проблем зі здоров’ям.

«Рекламу дорівнюють до гіпнозу»

Руслана Білоус – кандидат психологічних наук, Кременчуцький національний університет:

– На нашу думку, у сучасній, грамотно зробленій рекламі широко застосовуються механізми психологічного впливу на свідомість людини. Передача рекламної інформації побудована таким чином, що людина, яка її сприймає, діє, не усвідомлюючи впливу рекламного ролику. Таким чином втрачається особистісний контроль над інформацією. Тому вплив професійно зробленої реклами часто дорівнюють до гіпнозу. Це різновид психологічного тиску. Автори реклами використовують мотиваційну модель, яка притаманна кожній людині – це турбота про власне здоров’я. Людина прагне досягти спокою і рівноваги – і приймає певний рекламований медичний препарат, бо він обіцяє швидке і безболісне одужання. Рекламний вплив складається з кількох етапів: спершу треба просто привернути увагу потенційного покупця; потім підтримати його цікавість – цього рекламісти досягають, посилаючись, наприклад, на те, що «всі хворіють на грип», значить, і ти можеш захворіти. Коли покупець зацікавився і трохи злякався, залишається переконати його, що він не зможе обійтися без рекламованого препарату. На жаль, в Україні значна кількість громадян займається самолікуванням. Реклама для них стає головним джерелом інформації. Грамотно побудована реклама програмує громадянина на купівлю товару. З точки зору бізнесу, це ефективно, але з етичної, психологічної точки зору – це неприпустимо. Бо у людей формується підсвідома «установка» на хворобу. В рекламі ліків часто використовується умовна теза «хворіють всі». З часом починає ввижатися, що у всіх чоловіків простатит, у всіх жінок клімакс, а взимку всі хворіють на грип. А людина підсвідомо уособлює себе з іншими – всі хворіють, і я захворію. Тому, якщо думати про збереження здоров’я окремої людини і нації, таких речей у рекламі не повинно бути.

«До нас потрапляли пацієнти з виразковими кровотечами»

Микола Литвиненко, начальник Кременчуцького обласного госпіталю для інвалідів війни:

– Як лікар, я проти широкої реклами безрецептурних медичних препаратів у ЗМІ. Їх має призначати лише лікар – бо він це робить з урахуванням стану здоров’я конкретного пацієнта. На жаль, чимало людей, почувши у рекламі про якусь чудодійну мазь, обов’язково її куплять. Мазь насправді може виявитись ефективною – але для лікування певного захворювання. Водночас таке самолікування може привести до серйозних ускладнень. До нас приходили пацієнти із загостреннями виразкової хвороби та з виразковими кровотечами, викликаними, у тому числі, неконтрольованим застосуванням нестероїдних протизапальних препаратів. Ними лікують радикуліт, артрити. Не хочу називати ці препарати, це було б некоректно, але хочу зазначити, що більшість із них подразнюють шлунок та його слизову оболонку. Між тим, я жодного разу не чув, щоб у рекламі попереджали, що такі препарати не можна приймати на порожній шлунок і вони небезпечні для людей із хворобами шлункового тракту. Наведу ще один приклад – сублінгвальні препарати, які треба розсмоктувати. Люди чомусь звикли вірити, що ці «смоктульки» абсолютно безпечні. Не завжди так. Якщо маєте захворювання ротової порожнини, від «смоктульок» можуть виникнути неабиякі проблеми. Гелі та мазі, які люди застосовують для самолікування, можуть загострити хвороби шкіри, які має пацієнт, навіть спровокувати утворення виразок. На жаль, іноді не лише реклама, а й аптечні провізори беруть на себе відповідальність і радять покупцю певний препарат. Наприклад, в аптеках часто просять: «Дайте мені щось від тиску!» – і фармацевти іноді дають, навіть не дізнавшись, чи не має пацієнт ниркову чи серцеву гіпертензію. Окремо хочу зупинитися на препаратах від застуди та грипу. Часто вони діють ефективно. Та у медиків є така думка, що ці препарати націлені не на лікування, а лише на повернення працездатності людині. Вона прийняла пігулки, їй стало легше, ознаки хвороби зникли, людина готова знову працювати. Та ніхто не проводив комплексних досліджень, щоб з’ясувати, як впливає на імунну систему пацієнтів такий «ударний» спосіб лікування. 

«Шанси відшкодувати збитки дуже примарні»

Людмила Панкратова (Київ), медіа-юрист, адвокат:

– Кримінальний кодекс України містить статті, які передбачають відповідальність медичних працівників за злочини у сфері медичного обслуговування. Найчастіше підставою для юридичних претензій є надання пацієнту медичної допомоги неналежної якості або вибір помилкового курсу лікування, що призводить до погіршення стану здоров’я громадянина. У випадках, коли пацієнт лікується у медичному закладі та (або) дотримується порад лікаря, але стан його здоров’я погіршився,   відповідальним є лікар. Коли ж пацієнт займається самолікуванням – він бере ризики та відповідальність  на себе.

Якщо пацієнт орієнтується лише на рекламу медичних препаратів та самостійно обирає їх,  він може мати претензії  до виробників лікарських засобів  та вимагати відшкодування шкоди, завданої побічними діями лікарського препарату. Однак, перспективи виграти таку справу є примарними.

По-перше, відносини між виробником лікарських засобів та споживачем в Україні не врегульовані повністю нормативними актами. Споживач може мати претензії лише до препаратів неналежної якості або тоді, коли відсутня достатня інформація про препарат (за Законом «Про захист прав споживачів»).  По-друге, виникнуть труднощі із доказовою базою. Довести відповідальність саме виробника за завдану лікарськими засобами шкоду здоров'ю споживача дуже складно. Адже, суд повинен встановити, внаслідок чого була завдана шкода: чи це результат побічних дій лікарського засобу, чи наслідок некоректного прийому препарату, чи несумісність його з іншими препаратами, які приймає хворий, тощо. При цьому  відповідальність повністю лежить на пацієнті, адже він не звертався до лікаря, а сам собі призначив препарат. Дуже складним, майже неможливим завданням є встановлення причинно-наслідкового зв'язку між застосуванням лікарського засобу та побічними явищами, що призвели до ушкодження здоров'я.

Заборонити рекламу ліків у ЗМІ не вдалося

21 липня 2010 року група народних депутатів України на чолі з пані Бахтеєвою (голова Комітету ВР з питань охорони здоров’я) подала до Верховної Ради законопроект №7007 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів у сфері охорони здоров’я (щодо посилення контролю за обігом лікарських засобів, харчових продуктів для спеціального дієтичного споживання, функціональних харчових продуктів та дієтичних добавок)».

Законопроект передбачав чимало змін, у тому числі, мала змінитися ст. 21 Закону України «Про рекламу». Законотворці пропонували заборонити рекламу безрецептурних лікарських засобів на телебаченні, радіо та в друкованих виданнях. Свою пропозицію вони обгрунтовували тим, що через агресивну рекламу лікарських засобів у ЗМІ зростає кількість громадян, які займаються самолікуванням – і це шкодить їхньому здоров’ю. Головне науково-експертне управління висловило кілька суттєвих зауважень щодо законопроекту, але у цілому радило з поправками прийняти його за основу для першого читання у ВР.

Війна із законопроектом тривала весь 2011 рік. Потужні українські медіа-холдінги використали таке ж потужне лоббі. 20 грудня 2011 року законопроект №7007 був ухвалений парламентом у другому читанні. Тільки ухвалили вже іншу редакцію законопроекту. 10 січня 2012 року Президент підписав ухвалений законопроект. Реклама безрецептурних лікарських засобів в ЗМІ дозволяється. Надалі рекламні матеріали повинні містити текст попередження такого змісту: «Самолікування може бути шкідливим для вашого здоров’я».

Отже, рекламу ліків в Україні дозволили. Втім, ніхто не забороняв нам думати, аналізувати, звертатися до лікаря та уважно читати папірець під назвою «Інструкція по медичному застосуванню препарату». Тож думайте, панове. І, як казав один відомий кременчуцький жебрак часів перебудови: «Дєвочки, шо-о-об не боліли!».