Кременчуцька вода містить канцерогенний хлороформ

Минулого тижня доктор економічних наук пані Дмитрієва (Інститут екологічних проблем, Харків) у прямому ефірі на міському телеканалі «Візит» зазначила, що кременчужани хворіють на рак через синьо-зелені водорості, яких забагато у дніпровській воді, та через хлорорганічні сполуки, які утворюються під час хлорування водопровідної води. «ТелеграфЪ» процитував пані Дмитрієву. Прочитавши про водорості, наші читачі запитали: чи справді через них кременчужани хворіють на рак?

Про кременчуцьку водопровідну воду

Говорячи про синьо-зелені водорості, як про одну з причин високого рівня онкологічних захворювань, пані Дмитрієва посилалася на технологію очищення водопровідної води в Кременчуці. Воду в нашому місті (як і в більшості українських міст) хлорують для знезараження. У воді, яка містить багато органіки (у тому числі, і синьо-зелені водорості, точніше, бактерії), внаслідок хлорування утворюється хлороформ. У 1976 році хлороформ був визнаний речовиною, яка має канцерогенні властивості (може провокувати виникнення злоякісних пухлин).

Хлороформу в нашій воді таки забагато – це підтверджує офіційна інформація з Кременчуцької міської санітарної станції. Ще у серпні 2012 року «ТелеграфЪ» надіслав запит до міськСЕС і отримав відповідь, що станом на серпень 2012 року вміст хлороформу в питній воді кременчуцького водогону майже у 6 разів перевищує показник, обумовлений санітарними нормами (норма – 0,06 мг/дм3 за ДсанПіН 2.2.4-171-10). У Кременчуці показник на той період становив 0,345 мг/дм3 (за даними міськСЕС).
Ми не випадково навели показники за серпень. Адже спекотне літо – це саме той період, коли воду з Дніпра доводиться дуже активно хлорувати, бо там і водорості, які люблять тепло, і дохла риба, і все-все-все, що з’являється у теплій серпневій воді.

Показники по хлороформу (липень-серпень 2012р.)

Як бачите, показники спекотних місяців по хлороформу у 10 разів  перевищують норму (0,06 мг/дм3). Втім, у холодні місяці норма теж перевищена. Наприклад, 06.11.2012 показник складає 0,420мг/мл. А 08.10.2012 ще більше – 0,440 мг/мл.

Про хлороформ

Хлороформ – органічна хімічна сполука. В часи Першої світової війни застосовувався для анестезії. Наразі для анестезії не застосовується. Після того, як науковці встановили (1976 р.), що хлороформ має канцерогенні властивості, було заборонено використовувати його у зубних пастах, ліках від кашлю та інших лікарських засобах.
25 років тому дослідники встановили, що у водопровідній воді, не достатньо очищеній від органічних речовин, під час знезараження її хлором утворюється певна кількість хлороформу. Невдовзі після цього вчені на підставі дослідів з гризунами зробили висновок, що хлороформ може провокувати рак. Тоді ж епідеміологи у Сполучених Штатах порівняли карту розповсюдження захворювань на пухлини сечового міхура та кишечнику з картою хлорування води. Виявилось, що там, де люди п’ють хлоровану воду, пухлини у них утворюються частіше.

Відтоді цей висновок неодноразово як підтверджували, так і навпаки, критикували. Адже неможливо не враховувати значну кількість інших факторів, які можуть провокувати виникнення ракових пухлин. Наприклад, воду часто не хлорують у маленьких селах та містечках. Але ж там немає і великих промислових підприємств, і значної кількості легкових автомобілів з їхніми шкідливими вихлопами, тощо.

Попри все у 15 країнах Євросоюзу були введені дуже суворі обмеження щодо вмісту хлороформу у водопровідній воді. Водночас значна кількість фахівців вважає, що скасовувати хлорування води зарано. Нові, сучасні методи очищення – озонування або опромінення ультрафіолетовим світлом – не дають гарантії, що очищена вода не буде заражена під час транспортування по трубопроводу. Особливо в Кременчуці, де зношеність трубопроводів водопостачання дуже значна.
І наостанок – сумний досвід Перу. В цій країні заради зменшення кількості онкологічних захворювань відмовились від хлорування води. І майже одразу – у 1991 році – там зафіксували спалах холери.

(За матеріалами архіву журналу «Наука и жизнь», електронна версія, портал «Наука и жизнь»)