Дякую, добавки не треба!

Більшість продуктів, які ми споживаємо щодня, мають у своєму складі харчові добавки з кодом «Е». Що б не потрапило вам під руку – чи то печиво, чи то напій, чи то приправа до страв, або навіть звичайна булочка – на упаковках скрізь стоять «єшки». Чи брати такі товари – вирішувати покупцю. Та перед походом до магазину варто озброїтися корисною інформацією, яка дозволить не загубитися у морі всіх цих «Е».

Чи знаєте ви, якого кольору ковбаса? Навряд чи. Тому що ковбаса без барвників виглядає зовсім не такою апетитно-рожевою, якою ми звикли бачити її  на вітрині. «Справжня» ковбаса має сірий та непривабливий вигляд. Товарного виду  їй надають барвники…

Літеру «Е» у складі назв харчових добавок асоціюють зі словом Europe – Європа. А ще «Е» ототожнюють зі словом eatable, що в перекладі з англійської означає «їстівний». За допомогою цієї позначки Європейська комісія з добавок (JECFA) інформує споживача про хімічні сполуки, що наявні в продукті. Цифровий код поряд із «єшкою» вказує на групу, до якої входить добавка. До речі, до 1953 року назви добавок на упаковках писали повністю.

Шкода чи не шкода – ось у чому питання

Спеціалісти-харчовики вважають, що «єшки» не такі страшні, як їх малюють – використання добавок дозволяється у багатьох країнах, більшість «Е» не дають побічних ефектів. Мовляв, якщо добавці вже присвоїли літеру «Е», то це означає, що вона витримала всі тести та перевірки, а інакше б Європейська комісія її не пропустила. Та вчені все-таки мають сумніви щодо безпечності «єшок» – тести тривають декілька тижнів, а можлива шкода може проявитися через десятиріччя. Наприклад, заборонений в Україні консервант-формальдегід Е240, який міститься у більшості розрекламованих імпортних шоколадних батончиках та різних консервах (грибах, соках, компотах), має виражену онкологічну дію. І, звісно, для того, щоб вона проявилася, недостатньо з’їсти один шоколадний батончик тут і зараз – ефект накоплюється роками.

З іншого боку, є нешкідливі і навіть корисні «єшки». Наприклад, добавка Е-163 (барвник) – це лише антоціан із виноградної шкірки. Е-338 (антиоксидант) та Е-450 (стабілізатор) – звичайнісінькі фосфати, потрібні нашим кісткам. Та медики все ж наполягають на такому висновку: навіть харчові добавки,  виготовлені з натуральної сировини, все одно проходять глибоку хімічну обробку. А тому наслідки можуть бути неоднозначними.

Групи харчових добавок

Е100-Е182 – барвники
Е200-Е280 – консерванти
Е300-Е391 – антиоксиданти
Е400-Е481 – стабілізатори, емульгатори, загусники.
Е500-Е585 – різні: регулятори кислотності, поліпшувачі муки, розрихлювачі, комплексоутворювачі, регулятори вологи тощо
Е600-Е699 – підсилювачі смаку та аромату
Е700-Е899 – запасний діапазон позначок
Е900-Е999 – антифламенги (піногасники), підсолоджувачі
Е1000-Е1521 – речовини для глазурування, роздільники, герметики, текстуратори, соліплавителі тощо. Вони повністю заборонені в Україні.
До речі, ця класифікація є умовною, оскільки одні й ті ж добавки можуть поєднувати в собі різні функції. Наприклад, сульфат натрію Е221 є одночасно і консервантом, і антиоксидантом.

Вісім «єшок» – один я

• БАРВНИКИ – підсилюють колір продукту. Вони бувають натуральними та штучними. Сировиною для натуральних барвників є пігменти комах, мікроорганізмів та рослин. Проте для того, щоб зробити продукцію більш доступною, із ХІХ століття почали використовувати дешеві анілінові фарбники. Щорічно чорний список «єшок» поповнюється шкідливими барвниками, але виробники не поспішають від них відмовлятися. Наприклад, Е102 (тарзанін – штучний жовтий барвник), Е131 (синій), Е142 (зелений) можуть спровокувати алергію та викликати утворення злоякісної пухлини.

• КОНСЕРВАНТИ – запобігають розмноженню бактерій, вірусів, грибів та подовжують термін зберігання харчів. Наприклад, у консервах звичні нам сіль, цукор та кислоти замінив бензоат натрію – Е211. Його також використовують для виробництва мармеладу, меланжу, джемів. Астматики та чутливі до аспірину люди мають бути дуже уважними при вживанні цих продуктів. Е250, Е251 – нітрит та нітрат натрію – служать стабілізатором кольору при виробництві ковбасних виробів, копченої риби, шпротів. Їх також додають до твердих сирів, щоб вони не спучувалися. Продукти, що містять такі добавки, можуть бути небезпечними для людей, які мають проблеми з печінкою, кишечником, та для тих, хто страждає на дисбактеріоз і холецистит.

• АНТИОКСИДАНТИ зберігають свіжість продукту. Їх додають до масел і пакувальних матеріалів, аби продукт не згірк і не змінив кольору через окислення. За правилами, в одному продукті може міститися лише один антиоксидант. Найбільш розповсюджений серед них – Е300: аскорбінова кислота, тобто водорозчинний вітамін С. Проте виробники часто використовують Е320 та є Е321, які можуть спричинити захворювання кишково-шлункового тракту. До цієї ж групи належить лецитин Е322 – його додають у шоколад. Він може виготовлятися із генетично модифікованої сировини, викликати захворювання печінки та нирок. Звичайнісінька лимонна кислота Е330 (а її вміст взагалі не нормується) у хворих на виразку шлунка викликає дуже неприємні відчуття, як і регулятор кислотності Е338 (ортофосфорна кислота) та Е339 і Е340 (фосфати натрію та калію).

• СТАБІЛІЗАТОРИ, емульгатори, загусники, желюючі речовини та ущільнювачі зберігають консистенцію продукту, підвищують в’язкість. Без застосування цих «єшок» неможливо виготовити майонез, соуси, йогурти, непрозорі безалкогольні напої, деякі кондитерські вироби. Та й тут треба дивитися обома: заборонена у нас до застосування Е425 (конжак) міститься у багатьох продуктах, особливо типу Light. Жири в них замінюються водою, а зробити це без подібних добавок неможливо. Е425 не спричиняє серйозних захворювань. Причиною її вилучення із виробництва у країнах ЄС стали випадки задухи у маленьких дітей: жувальний мармелад із Е425, потрапивши до дихальних шляхів, майже не розчинявся слиною.

• РЕГУЛЯТОРИ кислотності, поліпшувачі, розрихлювачі використовують переважно хлібопекарні та кондитери. Такі поліпшувачі дозволяють використовувати низькосортну сировину, спрощувати процес виробництва та зменшувати затрати часу, зберігаючи при цьому привабливий вигляд товару. Речовини проти злежування використовують при виробництві приправ. У сучасній харчовій промисловості застосовують понад дві тисячі різноманітних приправ. Проте природні прянощі майже не використовуються – їх витіснили синтетичні суміші.

• ПІДСИЛЮВАЧІ смаку та аромату. У процесі зберігання та переробки продуктів харчування кількість нуклеїнів – речовин, що посилюють смакове сприйняття – значно зменшується, тож їх вводять штучним шляхом. На упаковках більшості продуктів ми бачимо Е621 – глютамат натрію. Походить ця добавка з Японії, де з 1908 року її почали використовувати для виготовлення виробів із низькосортного замороженого м’яса та сої. Проте її винахідник Кикунає Ікеда застерігав, що в страві, яка перебуває на вогні, глютамат натрію може перетворитися на слабку отруту. Цю добавку вважають причиною поширення «синдрому китайського ресторану» – у здорових людей підвищується температура, червоніє обличчя, з’являються болі у грудях. І єдине, що об’єднує «жертв», – ласування напередодні китайською їжею.  

• ПІДСОЛОДЖУВАЧІ не містять у складі глюкозного фрагменту. Вони використовуються при виготовленні дієтичних харчів спеціального призначення. Тривалий час медики вважали їх абсолютно безпечними, проте нещодавно з’ясувалося, що сахарин Е954 – канцероген, а велика кількість сорбіту (Е951) може викликати шлунково-кишкову недостатність. До речі, виробники солодких напоїв часто економлять на цукрі, застосовуючи шкідливі для дітей сахарин, сахарол, ксиліт, отизон і аспартам.

• ПОЖИВНІ добавки – це природні компоненти їжі, які допомагають у лікуванні хвороб, зумовлених нестачею в організмі певного компоненту. Наприклад, при нестачі йоду розвивається зоб; вітаміну D, кальцію, та фосфору – рахіт. При бідному раціоні до харчів спеціально додають необхідні мікро- та макроелементи. Проте відомо, що фтор у жувальній гумці не лише захищає від карієсу, але й провокує остеопороз, а сік із кальцієм може стати причиною відкладення солей у суглобах.

Полтавський рух за «справжню» їжу

Декілька підприємств нашої області збираються запустити лінії з виготовлення екопродукції.

Про це під час перебування у Кременчуці повідомила голова Полтавського центру розвитку бізнесу, керівник проекту «Створення регіонального кластера виробників екологічної продукції», який здійснюється в Україні за підтримки ОБСЄ та Агентства США з Міжнародного Розвитку (USAID), Світлана Злобіна. За її словами, це такі підприємства, як Лубенський молочний завод, Глобинський м’ясокомбінат, Миргородський хлібозавод, Полтавський завод продтоварів «Світанок», «УкрОлія».

– Ці підприємства з наступного року за наявності екологічної сировини готові перейти на виготовлення так званих чистих продуктів, – сказала пані Злобіна. – На даний момент ми ведемо переговори з торговими мережами, зацікавленими в реалізації такої продукції. Коштуватимуть такі харчі на 50% дорожче за звичайні. У Полтавській області близько 60-ти сільгоспвиробників зацікавилися вирощуванням чистих культур – близько десяти з них уже відмовилися від використання отрути, мінеральних добрив тощо.

Дякуємо за допомогу при створенні матеріалу голові Полтавського центру розвитку бізнесу Світлані Злобіній.