Хворих на ВІЛ ніде лікувати

Лікування ВІЛ-інфікованих у Кременчуці зводиться до нуля. Як зазначає головний лікар станції переливання крові Ніна Бурова, зараз кабінет, де приймають таких хворих має лише 14 квадратних метрів і у ньому перебуває відразу кілька фахівців. Туди вже декілька років не можуть провести навіть телефону, аби люди могли звернутись до лікаря із проблемою. Та найголовніше навіть не це – не має можливості повноцінно обтежувати таких хворих, проводити курс терапії, супроводжувати хворих на ВІЛ вагітних жінок. За препаратами хворі їздять аж до Полтави, бо у Кременчуці ніде зберігати ці ліки.

– Помирати хворі на СНІД мають на стаціонарі, а не на дому. Для цього потрібні ліжка… Ці проблеми потрібно вирішувати, – каже пані Бурова.

Вона зазначає, що центр для людей із СНІДом може бути відкритий у Кременчуці, адже кількість хворих на ВІЛ у нас перевищила так званий «норматив» у 300 чоловік, і їх все більшає…

Для створення центру окрім фінансування потрібно й приміщення. Пані Бурова каже, що необхідно мінімум 6-7 кімнат: кабінет лікаря, психолога, ліжка, сховище препаратів, маніпуляційна.

– Фінансування можна запланувати на 2010, на 2011 роки… І якщо влада міста відкриє очі, вона знайде приміщення для центру.
Ніна Бурова зазначила, що у міськздороввідділі про цю проблему знають, однак поки що мовчать.