Чому кременчуцькі вагонобудівники залишилися без роботи

У робочому середовищі Раківки та Крюкова панує занепокоєння. Його причина цілком зрозуміла: зупиняється виробництво, людей відправляють у відпустки. Кого з частковою оплатою, а кого - і зовсім без неї.

- Два тижні ми просиділи у відпустках за свій рахунок, - розповідає Олександр, робітник  пресового цеху вагонзаводу. - Деяких працівників виводили на роботу - все вирішувалося в телефонному режимі. Я відпрацював лише одну зміну. Ми чули, що наші проблеми пов'язані зі стальзаводом, і через це вагони стоять без коліс. У нас не працював пресовий цех і виробництво вантажних вагонів. Я був на заводі, майстер сказав, що нібито стальзаводу повернули ліцензію і з 1 грудня вантажне вагонобудування запустять у три зміни. Почекаємо. Але дуже хвилює: що ж буде далі?

Інженерно-технічні працівники розповіли, що на роботу ходять, але час від часу, на 1-2 дні, їх теж відправляють відпочивати за свій рахунок: завод економить кошти.

Керівництво вагонобудівного заводу підтверджує, що близько 600 працівників були у вимушених відпустках. І пояснює це складною ситуацією на підприємстві: зменшенням випуску вантажних вагонів. На два тижні людей відправляли додому без збереження заробітної плати. Якщо період «безробіття» затягується - працівникам починають платити 2/3 від зарплати, як це передбачено колективним договором. До речі, відповідно до законодавства про працю, відпустка за власний рахунок строком на 15 днів надається тільки за бажанням працівника. Проте люди пишуть заяви: хтось не знає своїх прав, а хтось побоюється взагалі залишитися без роботи через свою незговірливість...
Причина того, що вагонобудівники не працюють - проблеми їхніх сусідів, Кременчуцького сталеливарного заводу. У минулому місяці їх виробництво також зупинялося, щоправда, людям зберегли 2/3 зарплати.

- Ми не працювали півтора тижні, звичайно, втратили у зарплаті, але за свій рахунок не сиділи. А зараз працюємо, литво йде. Керівництво каже, що у відпустки не відправлятимуть, - розповіла Тамара, працівниця ливарного цеху.

Офіційною причиною зупинки стальзаводу керівництво підприємства назвало ремонт. Проте шила в мішку не сховаєш: їхні колеги-вагонобудівники знають про справжню причину зупинки стальзаводу. У вересні Регістр сертифікації на Федеральному залізничному транспорті Росії призупинив Кременчуцькому сталеливарному заводу дію сертифіката відповідності на виготовлення рам візків вантажних вагонів. Виявлені невеликі невідповідності, які усунули безпосередньо в ході перевірки. Але не зважаючи на те, що стальзавод виконав всі вимоги Регістру сертифікації та «Укрзалізниці», дія сертифікату вчасно не була поновлена.

- Після зупинки нас знову вивели на роботу. Але виробництво працювало «на склад». Кажуть, що на минулому тижні сертифікат таки повернули, - розповів Олександр, працівник сталеливарного заводу.

На жаль, підтвердити цю інформацію офіційно нам не вдалося - керівництво підприємства уникає слизької теми.

- Я вважаю, що питання вилучення сертифікату у сталеливарного має політичне підгрунтя, - висловлює свою точку зору Володимир Приходько, президент Крюківського вагонобудівного заводу. - Литво Кременчуцького стальзаводу традиційно хорошої якості. У Росії хтось дуже незадоволений, що Україна постачає литво до них, тож мова йде про обмеження продукції українських вагонобудівників на російському ринку.

Пан Приходько підкреслює: через відсутність продукції сталеварів вагонобудівники не можуть виготовляти вантажні вагони і продавати їх до Росії. Частково рятує ситуацію лише  литво з Китаю та Америки.

На даний час, за інформацією Володимира Приходька, ситуація на вагонзаводі така: повністю завантажений цех пасажирського вагонобудування; замовлення на запчастини та ескалатори навіть у надлишку. Але вантажне вагонобудування працюватиме лише на половину потужності.

Керівник вагонобудівного заспокоює: скорочувати заводчан не будуть. У міськ­районному центрі зайнятості повідомили, що заявок на скорочення працівників ні від вагонного, ні від стальзаводу не надходило.

До речі, через проблеми Кременчуцького стальзаводу стоїть не лише наш вагонний. Як повідомляють всеукраїнські ЗМІ, така ситуація на сьогодні характерна для вагоноремонтних заводів «Укрзалізниці»: Дарницького, Стрийського, Попаснянського, Панютинського. А також для великих вагонобудівних заводів України - Стаханівського, Дніпродзержинського та для таких підприємств, як Криворізький дизельний завод, Криворізький завод «Трансмаш», які теж випускають вантажні вагони.

Тетяна ДОНЧЕНКО, Олег БУЛАШЕВ