У приватній школі «Ада» так і не почали виплату заборгованості по зарплаті

У березні через заборгованість по комунальних платежах у приватній школі «Ада» відключили опалення. Крім цього, там існує і заборгованість з виплат зарплат вчителям. Два тижні тому власник закладу – пан Кравченко – пообіцяв почати виплати і ліквідувати заборгованість. У середу, 28 березня, до редакції «Телеграфа» звернулась вчителька, яка повідомила, що і зараз – через два тижні після урочистої обіцянки власника – зарплату за грудень їй ще не виплатили.

За два останні тижні в школі двічі провели батьківські збори. Через відсутність опалення діти спершу пішли на тижневий карантин, потім – на планові канікули. А дорослі – і батьки, і вчителі – ходять на збори, намагаючись знайти вихід і зберегти школу. Перші збори відбулися 19 березня – при великому скупченні преси та батьків. Прийшли репортери усіх міських видань, приїхав начальник міського управління освіти пан Москалик, прибув власник школи пан Кравченко. Батьки учнів дуже кричали і вимагали не закривати школу.

Начальник міського управління освіти зазначив, що прийшов не для того, щоб закрити «Аду». Як посадовець, він зобов’язаний контролювати в приватній школі виконання трьох умов: викладання предметів згідно із затвердженими навчальними планами; виплату зарплат вчителям; забезпечення комфортних умов навчання для дітей.

Батьки учнів розповідали, що їхні діти плачуть і просяться до школи. Одна мама зайшла так далеко, що заявила: «Вчителі готові потерпіти без зарплати! Ми любимо нашу школу!».

Начальник управління освіти зауважив, що міська влада певним чином допомагає «Аді» – адже школа має фактично безоплатну (за 1 гривню на рік) оренду. Зі свого боку власник закладу пан Кравченко пояснив, що коштів, які платять батьки учнів (1000 грн на місяць у школі та 800 грн на місяць у садочку), наразі не вистачає на оплату витрат – адже вартість теплопостачання збільшилась на 50%.

Власне, перші збори закінчились нічим. Другі відбулись у вівторок, 27 березня. Тут не було ані гостей, ані міського керівництва. Батьків теж прийшло небагато. Знову думали, як врятувати школу. Вирішили написати лист міському голові пану Бабаєву. Так і зробили – написали, попросили його повернутися до школи обличчям і надати фінансову допомогу. Також просили, щоб преса залишила школу у спокої і кинула про неї писати. Втім, вчителі, яким не платять зарплату, цієї думки не поділяють.

 
«У нас є червона ікра, для загальноосвітніх шкіл ікра кабачкова, ми туди не підемо!»

Батьки учнів досить категорично заявили, що не хочуть переводити дітей до загальноосвітніх шкіл. Вони вимагають від влади виділити з міського освітянського бюджету кошти, передбачені урядом на забезпечення безоплатної середньої освіти кожної української дитини, і віддати їх приватній школі «Ада». Начальник міського управління освіти пан Москалик пояснив «Телеграфу», що, за формульними розрахунками, у 2012 році на одного кременчуцького учня заплановано 6 200 грн на рік.

Та це лише формульні розрахунки. Не існує реального механізму, який дозволив би вилучити ці гроші з міського бюджету і передати на потреби учнів приватної школи. Для цього треба спершу написати відповідні закони. На сьогодні ж утримання школи – це проблема її власника.

Власник, пан Кравченко:

– Пане Кравченко, коли ви виплатите заборгованість по зарплаті? Коли почнете це робити?

– Почну прямо зараз, сплатити заборгованість планую до середини травня.

– Чому ви не збільшуєте суму батьківської оплати?

– Бо я обіцяв батькам цього не робити. Якщо підвищу, то за таких умов, які зараз в країні, мало у кого знайдуться потрібні гроші – 1690 гривень. Тоді тут максимум 30 дітей залишиться.

– Скільки їх зараз і скільки потрібно, щоб школа працювала без збитків?

– Зараз 87 дітей в школі, 40 – у садочку. А потрібно, щоб було 150.

– Яку допомогу ви хочете отримати від міської влади?

– Я веду переговори про довгострокову оренду на 49 років, тоді простіше буде знайти інвестора. Сподіваюсь, влада допоможе. У нас є порозуміння.

«Ми дуже хочемо зберегти школу!»

Вчителька молодших класів Маргарита Олегівна зробила неабияку послугу власнику школи – вона запросила кореспондента «Телеграфа» подивитися класи для першачків. Ми побачили дуже симпатичні класи і, чесно кажучи, здивувалися. У школі з такою кількістю серйозних проблем класи для малечі гарні, з веселими різнокольоровими меблями, багато освітніх матеріалів, в класі умивальник і фільтри для води. А в одному з них – величезний плазмовий телевізор. І дітей усього 8 або 10 в класі. Тож вчитель кожному може приділити достатню кількість уваги. Пані Маргарита сказала:

– Я працюю у цій школі 20 років, дуже її люблю і не уявляю, як зможу працювати деінде. Ми дуже хочемо зберегти школу і працювати саме тут, з нашими дітьми.

«Як би ви знали, як це принизливо!»

Вчителька:

– Я все життя працюю вчителем і такого приниження ще ніколи не відчувала! Якби ви знали, як бридко йти і знову просити зарплату. А директор ще й обурюється. Мені не виплатили зарплату ще за грудень, а коли приходиш її просити, тобі дають зрозуміти, що ти – зрадник, як ти можеш просити для себе, коли у школи такі проблеми? А у мене хіба немає проблем? Я завжди була годувальницею в родині, а тепер ми живемо на кошти дитини – отримала її гроші, пішла, купила їжу. Це дуже-дуже принизливо. Я викладаю у старших класах, учні питають: «А чому ви ходите на роботу, адже вам не платять?» Що їм відповісти?

Фото: Эдуард Аверьянов