У коня Хабіба є власна сторінка «ВКонтакте» – її створила маленька Арина

Арина отримала приз глядацьких симпатій за мужність. Та все одно вона гірко плакала, бо не здобула першого місця. Крізь сльози Арина розповіла «Телеграфу», що її улюблений кінь – Хабіб (на фото). І це така сильна любов, що Арина навіть персональну сторінку Хабіба створила «ВКонтакте».  Хабіб, до речі, перекладається як «улюблений чоловік».

У кременчуцькій дитячій кінно-спортивній школі «Фаворит» пройшли змагання на Кубок героїчного коня Будулая. Будулай (агентурне прізвисько Дід) – вважається засновником і годувальником школи «Фаворит». Засновувала її, звісно, Кременчуцька міська рада. А Будулай став першим (і спочатку єдиним) шкільним конем.

Потім, коли міська рада школу заснувала і забула про неї, Будулай ходив «у нічне».  Його брали на нічні крадіжки сіна, яким годували інших шкільних коней – бо ані їжі, ані грошей у школі в 90-х не було.  Будулай виявився надійним партнером у темних справах – бо не боявся нічого, навіть темряви, яка лякає усіх коней. За свої геройські якості кінь отримав персональний пожиттєвий пайок вівса та сіна, і жив у шкільному деннику з персональним портретом. Прожив Дід 31 рік, а коли помер, на його честь у школі започаткували іменний турнір.

Цього року переможцями турніру (маршрут початківців) стали: Катя Величко, Марія Крівченко, Влад Резниченко. Вони вперше брали участь у змаганнях. Приз глядацьких симпатій «За волю до перемоги» отримала найменша учасниця – Арина Фоменко. На другому, більш складному конкурсному маршруті перемогу здобули: Євгенія Лунгу, Наталя Сергієнко, Даша Матусева та Марина Матрос.

Катя, Женя, Карина і Ангара. Дівчата демонструють «Телеграфу» свою улюбленицю – Ангару. Вона з шанованої родини російських рисаків, дуже чемна та гарна. А грива у неї – суцільне мистецтво. Діти плели її півтори години і використали півкіло кольорових резинок – щоб було красивіше

Такий плакат з портретом героїчного Будулая отримали переможці змагань

АНАЛІЗУЙ ЦЕ

Кременчуцька дитяча кінно-спортивна школа «Фаворит» розташована у страшнючому старому корівнику. Його стіни тріскаються та розходяться. Раніше текла і стеля, зараз поклали нову – вона не тече, зате трухляві стіни її не витримують. Взимку, в морози, температура в денниках падає нижче найнижчої допустимої норми. Діти переодягаються в комірчині, яка вдвічі менша за стандартну вбиральню. Усі «зручності» на вулиці, в екологічно чистому дерев’яному будиночку, збудованому в стилі «колгоспне ретро». Два роки тому міська влада ще говорила про будівництво нової дитячої школи. Нині і говорити припинили – коштів в бюджеті немає і не очікується.