7 днів на кременчуцьких островах жила жінка-науковець

Один з клієнтів слідопита – ондатра, власною персоною. ФОТО: Н. Ружіленко

Майже всі пам'ятають романи Джеймса Фенімора Купера про індіанця Чингачгука Великого Змія та його товариша Звіробоя, згодом названого Слідопитом. Згадуєте, як вони лише за слідами могли «прочитати», що за звір пройшовся лісом, чи не поранений він, або скільки ворогів чимчикувало вздовж річки? Виглядало це фантастично й надприродно, як на нас, мешканців міст. Але, виявляється, що в наш час такі люди є! Більше того, вони не якісь відлюдники, що живуть у лісі, а поважні науковці! Два тижні тому в нашому місті побувала кандидат біологічних наук та співробітник Канівського природного заповідника Надія Ружіленко – вона вивчала, що за звірі живуть на кременчуцьких островах. Цілий тиждень серед хмар комарів, криків нічних звірів, під градом та дощем. «Телеграфу» пощастило поспілкуватися із цією безстрашною жінкою.

– Чи не лячно залишатися в лісі на самоті?

– Ні! Я вже більше 30 років займаюся такою роботою, – каже Надія Степанівна. – Просто немає внутрішнього страху, коли знаходишся в природі. Це як звичка. Звісно, є обережність, але страху – немає.

– Вовки вам зустрічалися?

– Бачила тільки сліди. Причому до найближчого поселення й до людей було далеко. Але, як такого, страху не було. Одна знайома розповідала, що в лісі під Каневом зустріла зграю собак. Вона біля них спокійно пройшла, ще й поговорила з ними, мовляв, «які гарні песики». А потім описала, як виглядали ті песики – то ж вовки були! Але її вони не чіпали.

Тут живе слідопит. Принаймні – спить, якщо комарі дають. А так, доки світить сонце, треба шукати та вивчати сліди звірів

Рецепт від комарів

Свого фірмового рецепту від гнусу Надія Ружіленко не має – користується звичайними репелентами (засоби від комах). Проте деякі її колеги радять мазати відкриті ділянки шкіри відваром кореня пирію. Тоді ці тварюки залишаться без вашої крові.

– Цього разу я з собою нічого від комарів не брала, – каже пані Надія, – тому в першу ніч півтори години не могла заснути – комарів у наметі вбивала. Цього року їх дуже багато.

У Кременчуці є шакали!

Ви можете боятися (проте – не треба), але у кременчуцьких плавнях та на островах водяться шакали. Це такі недововки й недособаки, що більш активні вночі, ніж серед білого дня, бо всього бояться. Сліди цих звірів пані Ружіленко знаходила у плавнях біля Крюкова ще взимку 2005 року (більше 20 особин). У 2010 році мисливці вбили одного в районі Кам'яних Потоків. Цього року на острові Стрілечому науковець знайшла сліди цілої сім'ї з малечею та їхню нору. Тож можна казати про те, що шакали починають селитися ближче до людей.

А тут кременчуцькі шакали вивели маленьких шакаликів

Тут пройшовся шакал. Його слід схожий на вовчий, тільки в мініатюрі. Проте є й відмінності: у вовка бокові пальці овальні,а в шакала – бочкоподібні й дуже висока п'ятка

Слід настільки ж унікальний, як відбиток пальця

Це слід звичайного мешканця прибережної смуги – водяної полівки

За слідами тварин науковець здатна визначити не тільки вид звіра, а і його вік, стать. Деякі сліди можуть розповісти, чи вагітна самиця. Наприклад, лиса «при надії» починає ходити врозвалку, як і її бойфренд. Головна інформація про «персональні дані» тварини криється в розмірах відбитків лап, ширині відстані між ними, глибині просідання в грунт.

Для того, щоб відстояти перед колегами право на життя «слідопитної» методики, пані Надії знадобилося багато років. Дехто із завзятих бюрократів взагалі називав дослідження, засновані на вивченні слідів, несмаком. Мовляв, класичний варіант із вбивством тваринок та підрахунком трупів – надійніший. Проте два роки тому, на захисті кандидатської дисертації Надії Ружіленко, учені мужі зійшлися на думці, що саме за такою роботою майбутнє. Цікаво, що на зламі XIX та ХХ століть таку ж думку висловлювали найавторитетніші російські вчені (наприклад, Олександр Формозов), споглядаючи, як північні народи за слідами чітко визначають тварин та їх особливості. На Заході вчені вже давно досліджують звірів за відбитками їхніх слідів. В Україні цю методу використовують ті, хто вивчає вовків.

– Цього можна і за рік навчитися, – ділиться досвідом науковець, – головна проблема в тому, що треба багато разів нахилитися та зробити заміри. Для когось це складно.

Ружіленко Надія Степанівна, кандидат біологічних наук, науковий співробітник. Запропонувала власні методики обліку ссавців за відбитками лап. Дослідила фауну та екологію хижих ссавців у районі Середнього Придніпров`я, окремих територій на півдні України. Автор понад 80 наукових публікацій.