БЛОГЪ: Реформи, а крім негативу щось є?

Старе східне прислів’я каже: «Скільки не кажи ХАЛВА, а в роті солодко не стане!» Це прислів’я дуже нагадує мені розмови нашого уряду про реформи, з самого початку приходу до влади тільки і розмов про необхідність проведення реформ у Україні, та що це за реформи? Хтось чув?

У випадку з халвою зрозуміло, повинна буди якась послідовність: обробить поле, підготувати насіння, посіяти, убрати, обробити насіння, виробити халву, а от тоді у роті буде солодко… Не буду розказувати всю технологію виробництва халви. Зрозуміло, що повинна ця технологія бути досить складною і повинен бути кінцевий продукт необхідної якості.

А от з реформами: чи нам розказали що це будуть за реформи, та який продукт, якої якості буде одержане по закінченню реформ?

Як що дивиться на те, що вже зроблено, то поки що з податковою реформою щось таке наробили, що дуже багато людей штовхаються у чергах, зачиняючи свої підприємства, бо одержали щось таке, від чого треба тікати світ за очі. Чи такого результату очікували реформатори від податкової реформи? І вже кинулись розказувати про якісь роз’яснення до податкового законодавства.

Реформування комунального господарства, особливо що до оплати комунальних послуг, також не викликає великого захвату у громадян.

Так які ж реформи обіцяє уряд?

Оце вже скоро буде двадцять чотири роки незалежності України, може пам'ять у нас і не дужа добра, та згадуючи всі уряди та президентів, які у нас були, ми пам’ятаємо як нам обіцяли все, які чудові блага та скоре покращання життя. Не хочу травити душу отими обіцянками. Та виникає запитання, а чи можливо таки було щось дійсно зробити за цей час, чи можливо було підняти країну і зробити громадян заможними?

Звертаєшся до історії, шукаючи приклади, і ба! Та ось Германія і Японія в 1945 році – розруха повна, окупаційна адміністрація, самі роботоспроможні чоловіки, чи вбиті, чи в полоні, промисловість майже знищена… Треба ще нагадати що природних ресурсів в цих державах значно менше чим в Україні. Та от, що ж стало з цими державами через двадцять п’ять років – у 1970 році? І що ж там маємо в 1970 році: розвинута демократична система, високоефективна, одна з кращих в світі, промисловість і високий життєвий рівень населення…

А от в Україні виходить все навпаки, не було ні війни, ні стихійного лиха, та за двадцять чотири роки таки дійшли до АТО! Про промисловість, рівень життя вже не кажу… А приклад Германії та Японії вказує, таки можливо досягнути великих успіхів за двадцять років. Так чому в Україні це не вдається? Погано ще і те, що тільки громадяни звикнуть до умов, запропонованих урядом, як уряд їх змінює. Міняються закони, правила та бланки звітності, і всякий раз за це платять громадяни.

А відповідь проста: там з самого початку знали, які реформи треба проводить, яким чином і які будуть наслідки! Таких успіхів ці держави досягли, бо уряди цих держав виконували свої конституційні обов’язки, а не придумували собі проблем. Може і українському уряду треба повернутися до виконання свого конституційного обов’язку?

Так а які ж в нього обов’язки? Відкриваємо Конституцію Україну і от дивимось: стаття 3 «Людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Права та свободи людини та їх гарантія визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов’язком держави»!

Ого, он як! А тепер подивіться навкруги: чи хоч щось з чого робиться? Особливо про честь та гідність, це мабуть коли в чергах до різних державних кабінетів штовхаємось, довідки та декларації подаємо?! А як починаєш читати інші статті Конституції, так сльози на очі нагортаються… Та бач, майже нічого не виконується. Отут би уряду і почати реформи, зробити так, щоб кожна стаття Конституції почала виконуватися в першу чергу саме урядовими установами.