БЛОГЪ: Невипадкова думка Вернадського

Ми вже дійшли до того місця в розвитку нашого знання, де вже побував геній Володимира Івановича Вернадського і залишив нам всепроникаючі знаки руху свого великого розуму. Цьому був присвячений захід, ініційований громадською організацією, науковцями та освітянами міста.

Україна входить в ноосферу в кризовий час збройного конфлікту на сході країни, при цьому стрімко проявляються дух і життєві сили народу, виростають ідеали свободи і цілеспрямованого розвитку соціуму, і не тільки українського…

Ідея ноосфери В.І.Вернадського, як області єдності (гармонії) природи і суспільства, де розум і духовність є визначальними чинниками розвитку цивілізації, – на порядку денному сучасного розвитку.

Ноосферна освіта – своєрідна програма, в якій зосереджена мета розвитку суспільства, де освіта стає цілісним світоглядом, що дозволяє забезпечити належну екологічну свідомість і духовну складову особистості одночасно.

Ситуація в Україні 2014-2015 рр. проявила морфологію духу країни як біосферні макрорегіони – Західний, Центральний, Східний, Приморський – потребують відповідних освітніх каналів, розпочинаючи українську весну на планеті .

Науково-практична спрямованість заходу включала у себе як діалог про науковий спадок В.Вернадського, так і екскурсію по Кременчуцькому краю.

Ноосфера (думка прийшла В.І. Вернадському на Полтавщині не випадково!)активно діє, проте за своїми законами, які є незрозумілими людині і потребують адаптації – з одного боку, поглиблення пізнання – з іншого. Тобто, ноосфера ще не виробила механізмів контролю над подіями на планеті, а біосфера вже невзмозі компенсувати зміни в природі через недолугість освіти – непоінформованість з боку фундаментальних наук, розгубленість методології, запізнення зі створенням штучного розуму тощо – не спішить (і теж невзмозі) приходити на допомогу… – тому криза буде і далі загострюватися.

Нині, поряд з глобалізацією виникає прискіплива увага до регіонів.

М.Грушевський ще в 1921 році підкреслював недосконалий поділ України на губернії й повіти , що залишається переважно й на даний час. Він пропонує здійснити «поділ на землі більші від повітів, а менші від губернії». В їх рамках розвивалось би те «широке громадське самоврядування, котре має на оці, проект нашої конституції, будуючи нову Україну на основах децентралізації й полишаючи центральній виконавчій владі справи, які зостаються поза межами діяльності установ місцевої і національної самоуправи, або дотикають цілої республіки. Треба отже намацати і відокремити сі райони, а тоді й губернії й уїзди тратять всяку причину свого існування».

Регіон біосферний – відносно замкнуте територіальне недержавне соціально-виробниче утворення, яке характеризується відносною самодостатністю й здатністю до самовідтворення соціально-виробничих функцій і відповідної інфраструктури, вбудоване у функціональну структуру космобіотизованого геопростору; територія адміністративної області, краю, група адміністративних районів або окремий район, містить у своєму центрі мегаполіс (місто або систему міст), щільність населення спадає від центру до периферії.

Одним із таких осередків – точкою росту економіки України – є Кременчуцький біосферний регіон (складові: Кременчук, Комсомольськ, Світловодськ;Кременчуцький,Світловодський,Онуфріївський, Козельщинський, Глобинський райони).Нині Кременчуччина – це понад 80% ВВП Полтавщини.

Звернення до території Середнього Подніпров’я – це повернення обличчям до Традиції на якісно новому рівні – осмислити і перевибудувати себе в напрямі родового стрижня власного розвитку і сучасних реалій.

Не покидають сподівання, що скоро в Україні настануть часи, коли освіта виконуватиме проективну функцію щодо життєдіяльності людини, по суті – компенсувальну. Шансу організувати освіту як дію на випередження ще не втрачено, щиро віримо в це і надіємося на краще. Як говорив

В. Вернадський, майбутнє людини завжди у великій мірі створюється нею самою.