Павло Саліков: “Опустити руки – означає опинитися у полоні”

22.10.2015, 11:50 Переглядів: 2 688

- Коли ворог прийшов на мою землю – я не роздумував: йти чи не йти захищати країну. Пішов одразу, незважаючи на те, що на момент перших хвиль мобілізації у військоматі моя військова спеціальність фельдшера була не актуальною. Бо це моя життєва позиція. Після поранення у Донецькому аеропорту був комісований і навесні, одужавши, пішов боротися с бюрократичною махіною і, як наслідок, вирішив йти на вибори – це теж моя життєва позиція на цивільному фронті.

Так пояснює свої мотиви участі у житті своєї громади стрілець штурмової роти 5-го окремого батальйону ДУК «ПС», кандидат у депутати до міської ради від партії «ВОЛЯ» Павло Саліков.

Незважаючи на те, що Павло Саліков пішов на війну добровольцем, у підрозділ, який не входив до складу ВСУ та МВС, він домігся законними шляхами оформлення статусу учасника АТО і отримав посвідчення інваліда війни навіть не вдаючись до судового захисту. Бюрократичних походеньок ніхто не відміняв, але це не привід нічого не робити.

- Звичайні люди можуть і повинні діяти для вирішення своїх життєвих проблем. Спочатку хоча б сісти і викласти на папері своє питання, покласти у конверт і відправити за належною адресою. На блюдечку з блакитною облямівкою ніхто нічого не покладе, - каже Павло Саліков.

Під час розмов з виборцями боєць неодноразово чув, що все марно, що нічого не можна змінити, лунали поради все кинути.

- Для мене опустити руки – означає опинитися у полоні. Ви уявляєте, що таке для солдата ДУКа ПС потрапити у полон? У цивільному житті теж треба боротися і вирішувати проблеми, а не ховатися від них. Брати участь у справах міста, йти на вибори, голосувати – це теж обов’язок кременчужанина, - пояснює свою позицію людина «ВОЛІ» Павло Саліков.

До нападу ворога на країну він був звичайним законослухняним робітником. Не був знайомий з політикою. Але той, хто шукає, розмірковує – робить свій усвідомлений вибір.

- За своїми ідеологічними переконаннями я вибрав саме політичну силу «ВОЛЯ». На чолі партії немає вождя. Важливі рішення приймаються колегіально радою партії. Нема фінансування згори кандидатів у депутати до місцевих рад. Це важко, але це дає свободу, - обґрунтовує своє рішення Павло Саліков.

Грошові мотиви під час виборів дуже цікавлять виборців. У відповідь боєць згадує слова свого побратима, які дають змогу зрозуміти, що може рухати людиною окрім матеріальної вигоди, як на війні, так і на цивільному фронті.

- У ДУК немає чинів, нагород, відзнак, привілеїв, ми не мали навіть прізвищ, імен – лише «псевдонім». І мали одне право, і один обов’язок – захищати Україну! І одну привілею – загинути за Неї! - згадує Павло Саліков слова такого ж добровольця неоголошеної війни, як і він.