Ірина Федишин довела – кременчужани прагнуть чути українські пісні!

У п’ятницю 27 листопада у ПК «Нафтохімік» концертна зала під час виступу львівської співачки Ірина Федишин виявилася заповненою вщент. Кременчужани сім’ями приходили послухати україномовних пісень – про любов і Україну.

Красуня-білявка з «медовим» голосом – приязна і досить відверта у спілкуванні. Саме таких людей називають «теплими». Цією енергетикою відкритості та переконаності в тому, що все в укранців неодмінно буде добре через їхню талановиту вдачу, просякнуті її пісні. Автором більшості композицій є сама Ірина. Ці пісні не лишають байдужими слухачів по всій країні, а тепер – і в Кременчуці. Сама ж Ірина переконана, краси й таланту замало для успіху, який в першу чергу потребує кропіткої й наполегливої праці.

- Ірино, ви молода мама, яка нещодавно народила маленького сина. Це ваша друга дитина. Ви одружена жінка і маєте повноцінну сім’ю. Як вдається все встигати і поєднувати родине життя та кар’єру?

- Мій чоловік є моїм продюсером. Ми увесь час разом. До Кременчука я приїхала з немовлям – мій молодший синочок сьогодні зі мною. Кожна мама розуміє, наскільки це важливо – мати нагоду бути поряд з дітьми. Тому увесь свій вільний час я обов’язково приділяю обом синам. Але робота є робота. Я не вважаю, що жінка має розчинятись у побуті повністю. Тоді вона втрачає себе як особистість. Я люблю працювати і роблю це з великим задоволенням. Чоловік мене підтримує. Це він вмовив мене під час вагітності концертувати по Україні, бо був певен, що жодної загрози для мене чи дитини не існує і виявився правий. Невдовзі після пологів ми вже вирушили на гастролі до Мадриду.

- Ваші слухачі люблять вас за щирість. Як ви самі вирізняєте «шароварщину» на естраді?

- То є продукт, який не викликає емоцій. Знаєте, слухача не обдуриш – він тонко відчуває фальш. Все, що відбувається на сцені, успіх всього концерту – це якість праці артиста. Тільки він винен у провалі, тільки завдяки йому концерт може бути успішним. Глядач приходить отримати, і коли він отримує несправжнє – він розчаровується. Сам артист теж знає, де він є відвертим, а де він просто - актор. Все що роблю я, намагаюся робити високопрофесійно і з душею.

- Які львівські традиції має ваша сім’я?

- Ми неодмінно разом відзначаємо традиційні свята. Я дуже люблю Різдво і Великдень і просто не уявляю їх інакше, ніж у колі рідних. В ці дні, на відміну від Нового року, я ніколи не працюю. В новорічні свята ми маємо співочий марафон у Львівській опері, втілюючи програму «Україна колядує». Їй не один рік, але щороку ми змінюємо режисуру заходу і дещо оновлюємо репертуар. На Різдво ж мене можна знайти тільки за столом чи за співом колядок в родинному колі.

- Іро, чи не думали давати концерти на Сході, можливо, навіть на лінії фронту?

- Думали і навіть хотіли їхати. У Львові я маю власне концертне агенство, спрінтер, звук, освітлення. Тож, ми запланували сісти і поїхати. Але виявилося, що все адміністративно складніше і починати організацію такої поїздки варто з отримання дозволів на неї. Врешті решт, ми влаштували турне військовими частинами Західної України з метою підтримати бойовий дух хлопців.

- Іро, нещодавно з’явився Ваш новий кліп. Якими є найближчі творчі плани?

- Писати пісні, знімати ще більше кліпів. У мене їх вже близько десяти. Але працювати потрібно завжди, прямо тут і зараз!

- Ви часто буваєте закордоном і Ваша творчість надзвичайно цінується українськими діаспорами. Програма для діаспори та всеукраїнська програма чимось відрізняються?

- Програма та сама, різниця в реакції. Думаю, закордоном люди скучають за українськими піснями, тому там овації і справжня буря емоцій у відповідь на виступ - вже з першої пісні. В Україні публіку треба дещо розкачувати.

- Публіка у Львові чимось відрізняється від публіки на Полтавщині?

- В Полтаві ми виступали двічі, обидва рази зал був практично повний. Це для мене є показником оцінки моєї праці. Якщо люди слухають – значить вони цінують мою роботу та роботу моєї команди. Щодо відмінностей у публіці, мушу радо відзначити - їх немає. Скрізь на мої концерти приходять усміхнені, налаштовані на гарні емоції люди, які цінують життя, свої сім’ї, мир і Україну. Тому зал зазвичай вже після п’ятої пісні починає активно підспівувати. Сподіваюсь, у Кременчуці матимемо те саме*!

* Розмова відбулася до концерту. На концерті публіка в залі дійсно співала, а дехто з молоді навіть намагався витанцьовувати в ритм фолкових мотивів пісень співачки.