25 років тому загинув перший нардеп з Кременчука, журналіст Вадим Бойко

14 лютого 1992 року, 25 років назад, у власній квартирі згорів народний депутат першого скликання від Кременчука та журналіст Вадим Бойко. 29-річний Вадим Бойко загинув при нез'ясованих обставинах. З першого дня друзі та колеги журналіста стверджували, що його вбили через професійну діяльність.

Кримінальну справу за фактом загибелі журналіста відкривали тричі. І так само тричі закривали. За офіційною версією, Вадим Бойко згорів на пожежі, яку спричинив вибух телевізора. Хоча експерти зазначали, що потужність, з якою стався вибух, та залишки каністри із бензином свідчили про зумисний підпал.

Найбільш ймовірною причиною вбивства Вадима Бойка його колеги називали проведення розслідування із намаганням з’ясувати, куди поділося "золото партії" – мільйонні статки, які залишилися після заборони КПРС.

Вадим Бойко - старший редактор молодіжної редакції студії "Гарт" українського національного телеканалу УТ-1. Уродженець Світловодська був обраний кременчужанами народним депутатом Верховної Ради України I скликання у березні 1990 року від Автозаводського округу (№320). До речі, народним депутатом від Крюківського округу (№321) в 1990 році був обраний Микола Залудяк.

Вадим порушував питання розслідування про наслідки аварії на Чорнобильській АЕС, намагався знайти втрачену для потомків бібліотеку Ярослава Мудрого (за однією з версій, вона зберігалась на території Межигір’я, на дачі колишнього першого секретаря компартії В.Щербицького, та президента В.Януковича).

Вже посмертно Вадим Бойко нагороджений орденом Литовської республіки за сюжет про події в Литві. На його честь у Кременчуці та Світловодську названо вулиці, на яких встановлено барельєф та пам'ятна дошка. На Полтавщині засновано іменну обласну премію, а також Всеукраїнський конкурс молодих журналістів пам’яті Вадима Бойка.

З прізвища Вадима Бойка починається список загиблих журналістів на стелі пам'яті, що відкрита у Києві в 2005 році. Напевно, в якійсь мірі, він випередив свій час, бо лише наприкінці 2004 року журналісти прийняли свою Хартію солідарності. Свобода слова, за яку віддав життя Вадим Бойко, поступово ставала в Україні незворотною реальністю.