В кінці робочого дня: 15 знакових українських мультфільмів за 90 років

На початку березня у Facebook розпочався флешмоб, приурочений до 90-літнього ювілею одного з перших українських анімаційних фільмів – «Казка про солом’яного бичка» В’ячеслава Левандовського.

Учасники флешмобу викладали епізоди з улюблених українських мультфільмів із хештегами #УлюбленийМультик і #НашійАнімації90.

На прохання УП.Культура один із ініціаторів акції, дослідник Іван Капітонов, склав список найяскравіших українських мультфільмів:

«Казка про солом’яного бичка» (1927)

Перший український анімаційний фільм, який зняв В’ячеслав Левандовський – графік та винахідник, учень Нарбута.

Глядачі фільму дивувалися виразності і філігранності технічного виконання паперових фігурок, що чудово відтворювали ілюзію руху. Фільм не зберігся.

«Тук-Тук та його товариш Жук» (1935)

Знятий учнями Левандовського Семеном (Симхою) Гуєцьким та Євгеном Горбачем, це був перший український анімаційний фільм у техніці целулоїдних перекладок.

Історія про пригоди хлопчика на ім’я Ту-Тук і його песика Жука була першою спробою створити серійного персонажа. Фільм відреставровано Центром Довженка.

«Пригоди Перця» (1961)

Фільм, з якого почалося відродження української анімації. Головний режисер цього фільму Іполит Лазарчук – «Папа», як його називали аніматори – був режисером анімації ще у 1930-х та став ініціатором її відновлення у 1960-х.

Мультфільм розповідає про Перця, співробітника журналу, до якого звертаються по допомогу звірі. Ті потерпають від браконьєрів, які не лише влаштовують несанкціоновані полювання, а й забруднюють ліс і рчіку.

«Як козаки куліш варили» (1967)

Цей мультик Володимира Дахна був настільки успішним, що став початком найпопулярнішого українського мальованого серіалу.

Серію було зроблено в мінімалістичному «заґребському» стилі, що виник як реакція на обридлу «диснеївщину».

Готуючися до зйомок, Володимир Дахно та його творча група читали заборонених істориків та вивчали твори таких художників відродження двадцятих, як Георгій Нарбут та Іван Падалка.

«Містерія-буф» (1969)

Перший український анімаційний довгий метр, що так і не вийшов на екрани через заборону цензури.

У його основі – однойменна соціально-побутова п’єса Володимира Маяковського.

У цьому фільмі один з найпопулярніших режисерів київської студії Давид Черкаський поєднав графічну анімацію з грою живих акторів. Цей прийом він пізніше використає в «Острові скарбів».

«Як жінки чоловіків продавали» (1972)

Один з найоригінальніших фільмів Ірини Гурвич, яка працювала в українській анімації ще у 1930-х та була художнім керівником київської студії під час її найбільшого розквіту.

У цій стрічці режисерка запропонувала авторському колективу робити її не «під народне», а самим створювати народне мистецтво.

В основі твору – жартівлива народна пісня «Ой там на товчку, на базарі», яка розповідає про жінок, які вирішили продати остогидлих їм чоловіків.

«Людина і слово» (1973)

Фільм Євгена Сивоконя про вплив на людину слів, який критики вважають одним із найкращих в українській анімації.

Автор не лише зняв чимало знакових фільмів нашої анімації, а й був вчителем багатьох талановитих режисерів від Олександра Татарського та Ігоря Ковальова до Степана Коваля та Анатолія Лавренішина.

«Ниточка та кошеня» (1974)

Історія про безсонну ніч Кошеняти, Вовняних Клубків і Ниточки – чи не найкращий з наших лялькових фільмів.

Його режисерка Валентина Костилєва створила ще багато популярних мультиків, серед яких перший український ляльковий серіал про бегемота Топа та кота Тутті.

«Малює ЕОМ. Азбучна істина» (1975)

Перший мультик зі вставками комп’ютерної анімації, створеної студентом харківського Політеху Євгеном Мамутом, який пізніше отримав «Оскара» за винайдені ним спецефекти для голівудських фільмів.

«Острів скарбів» (1988)

Один з найвідоміших фільмів тандему Черкаський-Сахалтуєв.

Наповнивши стрічку трюками та ґеґами, автори трансформували пригодницький роман Стівенсона у справжній карнавал.

«Енеїда» (1991)

Перший повнометражний мультик доби Незалежності. До стрічки, що знімалася ще в СРСР, художник-постановник Едуард Кирич (до слова, також знакова постать нашої анімації) «протягнув» жовто-блакитний прапор у сцені, де герої їдуть на конях.

Режисер Володимир Дахно переніс до цього фільму весь стиль свого козацького серіалу.

«Клініка» (1993)

Цю стрічку, що була відзначена на престижних міжнародних фестивалях, режисер Олександр Бубнов зняв на студії «Борисфен».

У 1990-х ця студія була одним з найбільших виробників анімаційних фільмів у Європі, а також працювала на Голівуд.

«Йшов трамвай №9» (2002)

Кумедний пластиліновий мультик Степана Коваля, що отримав «Срібного ведмедя» на Берлінському кінофестивалі, був наче ковтком свіжого повітря для української анімації, що поступово помирала внаслідок кризи 1990-х.

Не дивно, що Степан Миколайович певний час був передовим режисером нашої анімації, а 9 березня цього року отримав Шевченківську премію.

«Крамниця співочих пташок» (2014)

Фільм Анатолія Лавренішина, одного з найцікавіших режисерів нового покоління, учня Євгена Сивоконя. Тут 3D -анімація поєднана з новітньою технологією захоплення руху.

«Микита Кожум’яка» (2016)

Перший український повнометражний 3D-фільм студії «Panama Grand Prix».

Віктор Андрієнко, відомий ще з «Острову скарбів» Черкаського та як творець «Шоу Довгоносиків», не лише озвучував персонажів мультику, але й брав участь у постановці анімаційних сцен.