На вихідних на передові позиції під Донецький аеропорт доставили допомогу від кременчужан. Для бригади кременчуцького бійця Володимира Шевріна з позивним «Таксист» відвезли необхідні ліки, вітаміни та речі для укріплення позицій.

Нас зустрічала промзона - це район Старої Авдіївки. Авдіївка - найближче місце до Донецька, яке утримують українські війська. Бої тут не вщухають навіть під час так званого «перемир'я», адже поруч знаходиться Ясинуватська транспортна розв’язка, з якої йдуть дороги на Авдіївку, Донецьк, Ясинувату та Горлівку.

Поки на околицях міста чутно постріли, люди живуть своїм життям. На околицях міста побиті від снарядів будинки. Майже на кожній з будівель видні сліди війни: розбиті стіни та забиті фанерою вікна, а у вікнах деяких розбитих від снарядів квартир видніється випрана білизна. Місцеві мешканці звикли до війни.

Коли на вулиці вже починає смеркати й темрява окутує місто, разом з нею розпочинається стрілецька канонада. Залежно від напрямку вітру, чутно як гупає не лише на промці, а й в Пісках.

Як тільки перші промені сонця з'являються на горизонті - обстріли вщухають і місто оживає: люди з обстрілюваної частини міста поспішають на роботу, а жінки з торбинками їдуть до міста за продуктами харчування.

Одним із символів Авдіївки є побитий війною дев'ятиповерховий будинок в якому живуть не лише військові, а й місцеві мешканці.

Неподалік ще один будинок з написом «Боже, бережи Авдіївку» і мурал із зображенням вчительки української мови й літератури. У жовтні 2016 року австралійський художник Гвідо Ван Хелтен зобразив на висотці місцеву жительку Марину Марченко. Якраз недалеко від цього будинку в результаті обстрілу поранили її чоловіка. Вчителька і далі продовжує викладати у школі діткам, які залишилися в Авдіївці. Вона дуже турбується про своїх учнів, яких змінила війна й намагається не будити, якщо вони заснули на уроці - можливо дитина не спала всю ніч через обстріли.

Щодня позиції українських військових у передмісті Авдіївки російські найманці обстрілюють з гранатометів, великокаліберних кулеметів та стрілецької зброї.

За словами бійців їх обстрілюють з нової техніки, а воронки від снарядів у людський зріст.

На фото волонтер ТЪ Іван Колесник. До речі, його зріст - 193 см

Хлопці жартують, що боятися їх не треба.

Серед спалених дерев та техніки за щастя побачити у рову деревце з пожовклим листям та мохом.

Від постійних обстрілів укриття бійців з часом руйнуються, через що постійно укріпляють бліндажі та позиції. Тому від кременчужан військовим передали необхідну допомогу для укріплення позицій та смаколики:

• бензопили - 2 шт
• бінокль - 2 шт
• сокири - 2 шт
• плівка - 200 метрів
• колуни
• особисті передачі
• печиво та цукерки - 15 ящ
• ковбаса - 7 ящ
• медикаменти, смаколики, речі особистої гігієни

На вихідних на передові позиції під Донецький аеропорт доставили допомогу від кременчужан. Для бригади кременчуцького бійця Володимира Шевріна з позивним «Таксист» відвезли необхідні ліки, вітаміни та речі для укріплення позицій.

Нас зустрічала промзона - це район Старої Авдіївки. Авдіївка - найближче місце до Донецька, яке утримують українські війська. Бої тут не вщухають навіть під час так званого «перемир'я», адже поруч знаходиться Ясинуватська транспортна розв’язка, з якої йдуть дороги на Авдіївку, Донецьк, Ясинувату та Горлівку.

Поки на околицях міста чутно постріли, люди живуть своїм життям. На околицях міста побиті від снарядів будинки. Майже на кожній з будівель видні сліди війни: розбиті стіни та забиті фанерою вікна, а у вікнах деяких розбитих від снарядів квартир видніється випрана білизна. Місцеві мешканці звикли до війни.

Коли на вулиці вже починає смеркати й темрява окутує місто, разом з нею розпочинається стрілецька канонада. Залежно від напрямку вітру, чутно як гупає не лише на промці, а й в Пісках.

Як тільки перші промені сонця з'являються на горизонті - обстріли вщухають і місто оживає: люди з обстрілюваної частини міста поспішають на роботу, а жінки з торбинками їдуть до міста за продуктами харчування.

Одним із символів Авдіївки є побитий війною дев'ятиповерховий будинок в якому живуть не лише військові, а й місцеві мешканці.

Неподалік ще один будинок з написом «Боже, бережи Авдіївку» і мурал із зображенням вчительки української мови й літератури. У жовтні 2016 року австралійський художник Гвідо Ван Хелтен зобразив на висотці місцеву жительку Марину Марченко. Якраз недалеко від цього будинку в результаті обстрілу поранили її чоловіка. Вчителька і далі продовжує викладати у школі діткам, які залишилися в Авдіївці. Вона дуже турбується про своїх учнів, яких змінила війна й намагається не будити, якщо вони заснули на уроці - можливо дитина не спала всю ніч через обстріли.

Щодня позиції українських військових у передмісті Авдіївки російські найманці обстрілюють з гранатометів, великокаліберних кулеметів та стрілецької зброї.

За словами бійців їх обстрілюють з нової техніки, а воронки від снарядів у людський зріст.

На фото волонтер ТЪ Іван Колесник. До речі, його зріст - 193 см

Хлопці жартують, що боятися їх не треба.

Серед спалених дерев та техніки за щастя побачити у рову деревце з пожовклим листям та мохом.

Від постійних обстрілів укриття бійців з часом руйнуються, через що постійно укріпляють бліндажі та позиції. Тому від кременчужан військовим передали необхідну допомогу для укріплення позицій та смаколики:

• бензопили - 2 шт
• бінокль - 2 шт
• сокири - 2 шт
• плівка - 200 метрів
• колуни
• особисті передачі
• печиво та цукерки - 15 ящ
• ковбаса - 7 ящ
• медикаменти, смаколики, речі особистої гігієни