На вихідних на передові позиції під Донецький аеропорт доставили допомогу від кременчужан. Для бригади кременчуцького бійця Володимира Шевріна з позивним «Таксист» відвезли необхідні ліки, вітаміни та речі для укріплення позицій.
Нас зустрічала промзона - це район Старої Авдіївки. Авдіївка - найближче місце до Донецька, яке утримують українські війська. Бої тут не вщухають навіть під час так званого «перемир'я», адже поруч знаходиться Ясинуватська транспортна розв’язка, з якої йдуть дороги на Авдіївку, Донецьк, Ясинувату та Горлівку.
Поки на околицях міста чутно постріли, люди живуть своїм життям. На околицях міста побиті від снарядів будинки. Майже на кожній з будівель видні сліди війни: розбиті стіни та забиті фанерою вікна, а у вікнах деяких розбитих від снарядів квартир видніється випрана білизна. Місцеві мешканці звикли до війни.
Коли на вулиці вже починає смеркати й темрява окутує місто, разом з нею розпочинається стрілецька канонада. Залежно від напрямку вітру, чутно як гупає не лише на промці, а й в Пісках.
Як тільки перші промені сонця з'являються на горизонті - обстріли вщухають і місто оживає: люди з обстрілюваної частини міста поспішають на роботу, а жінки з торбинками їдуть до міста за продуктами харчування.
Одним із символів Авдіївки є побитий війною дев'ятиповерховий будинок в якому живуть не лише військові, а й місцеві мешканці.
Неподалік ще один будинок з написом «Боже, бережи Авдіївку» і мурал із зображенням вчительки української мови й літератури. У жовтні 2016 року австралійський художник Гвідо Ван Хелтен зобразив на висотці місцеву жительку Марину Марченко. Якраз недалеко від цього будинку в результаті обстрілу поранили її чоловіка. Вчителька і далі продовжує викладати у школі діткам, які залишилися в Авдіївці. Вона дуже турбується про своїх учнів, яких змінила війна й намагається не будити, якщо вони заснули на уроці - можливо дитина не спала всю ніч через обстріли.
Щодня позиції українських військових у передмісті Авдіївки російські найманці обстрілюють з гранатометів, великокаліберних кулеметів та стрілецької зброї.
За словами бійців їх обстрілюють з нової техніки, а воронки від снарядів у людський зріст.
На фото волонтер ТЪ Іван Колесник. До речі, його зріст - 193 см
Хлопці жартують, що боятися їх не треба.
Серед спалених дерев та техніки за щастя побачити у рову деревце з пожовклим листям та мохом.
Від постійних обстрілів укриття бійців з часом руйнуються, через що постійно укріпляють бліндажі та позиції. Тому від кременчужан військовим передали необхідну допомогу для укріплення позицій та смаколики:
Інформація
Користувачі, які знаходяться в групі Гості, не можуть залишати коментарі до даної публікації.У цьому сюжеті «Кременчуцький ТелеграфЪ» зібрав інтерв'ю з кременчуцькими бійцями і волонтерами, які своїми очима бачили жахи подій на Сході. Це розповіді про війну, на якій гинули наші захисники, щоб не допустити просування агресора.
Низький уклін всім бійцям. Слава героям! Герої не вмирають!
На вихідних на передові позиції під Донецький аеропорт доставили допомогу від кременчужан. Для бригади кременчуцького бійця Володимира Шевріна з позивним «Таксист» відвезли необхідні ліки, вітаміни та речі для укріплення позицій.
Нас зустрічала промзона - це район Старої Авдіївки. Авдіївка - найближче місце до Донецька, яке утримують українські війська. Бої тут не вщухають навіть під час так званого «перемир'я», адже поруч знаходиться Ясинуватська транспортна розв’язка, з якої йдуть дороги на Авдіївку, Донецьк, Ясинувату та Горлівку.
Поки на околицях міста чутно постріли, люди живуть своїм життям. На околицях міста побиті від снарядів будинки. Майже на кожній з будівель видні сліди війни: розбиті стіни та забиті фанерою вікна, а у вікнах деяких розбитих від снарядів квартир видніється випрана білизна. Місцеві мешканці звикли до війни.
Коли на вулиці вже починає смеркати й темрява окутує місто, разом з нею розпочинається стрілецька канонада. Залежно від напрямку вітру, чутно як гупає не лише на промці, а й в Пісках.
Як тільки перші промені сонця з'являються на горизонті - обстріли вщухають і місто оживає: люди з обстрілюваної частини міста поспішають на роботу, а жінки з торбинками їдуть до міста за продуктами харчування.
Одним із символів Авдіївки є побитий війною дев'ятиповерховий будинок в якому живуть не лише військові, а й місцеві мешканці.
Неподалік ще один будинок з написом «Боже, бережи Авдіївку» і мурал із зображенням вчительки української мови й літератури. У жовтні 2016 року австралійський художник Гвідо Ван Хелтен зобразив на висотці місцеву жительку Марину Марченко. Якраз недалеко від цього будинку в результаті обстрілу поранили її чоловіка. Вчителька і далі продовжує викладати у школі діткам, які залишилися в Авдіївці. Вона дуже турбується про своїх учнів, яких змінила війна й намагається не будити, якщо вони заснули на уроці - можливо дитина не спала всю ніч через обстріли.
Щодня позиції українських військових у передмісті Авдіївки російські найманці обстрілюють з гранатометів, великокаліберних кулеметів та стрілецької зброї.
За словами бійців їх обстрілюють з нової техніки, а воронки від снарядів у людський зріст.
На фото волонтер ТЪ Іван Колесник. До речі, його зріст - 193 см
Хлопці жартують, що боятися їх не треба.
Серед спалених дерев та техніки за щастя побачити у рову деревце з пожовклим листям та мохом.
Від постійних обстрілів укриття бійців з часом руйнуються, через що постійно укріпляють бліндажі та позиції. Тому від кременчужан військовим передали необхідну допомогу для укріплення позицій та смаколики:
Інформація
Користувачі, які знаходяться в групі Гості, не можуть залишати коментарі до даної публікації.Акція "Телеграфа" на допомогу українським військовим. Ми закликаємо кременчужан надати посильну допомогу нашим солдатам.