Скільки коштує виростити чемпіона: досвід кременчуцьких тхеквондистів

Тренування й виступи на турнірах в житті спортсменів займають левову частку сил та часу. На підготовку чемпіона України чи Європи піде не один рік, а щоденні тренування потребують неймовірних зусиль як самих спортсменів, так і терпіння тренерів. Про те скільки сил, часу та фінансів необхідно, щоб виростити чемпіонів «Телеграфу» розповіли тренери та спортсмени, які займаються тхеквондо.  За один раз стіни редакції ще жодного разу не приймали такої кількості спортсменів. Цього разу їх зібралося аж семеро: тренери Василь Карелін і Володимир Лизун (голова Кременчуцької Федерації тхеквондо (ВТФ)), виступаючий тренер Олександр Лизун, голова Федерації тхеквондо в Полтавській області Олександр Березянський та спортсменки Дар’я Кареліна, Софія Покотило й Оксана Гриньова.

Тренери, які живуть тхеквондо та працюють на ентузіазмі

6 тренерів з тхеквондо (ВТФ) закріплені за ДЮСШ-2 й працюють у 7 школах Кременчука: 1, 8, 12, 17, 18, 26, 28, а з минулого навчального року відкрили секцію ще у 4 ліцеї. Тренування проходять не у стаціонарних, а звичайних спортзалах після уроків в вечірній час.

За словами тренерів, нашим спортсменам не вистачає досвіду, а для цього необхідна «обкатка». Якщо один – два рази в рік спортсмен виїде на змагання всеукраїнського чи міжнародного рівня це не надасть йому спортивного досвіду, який здобувається лише в боях.

В основному на змагання за кордон їдуть за свій рахунок

Якщо на масовий спорт розвитку понад 300 юних тхеквондистів з міського бюджету є підтримка, то спорт вищих досягнень за мінімальної підтримки піднімається самотужки.

Спортсмен, який виріс з всеукраїнського рівня і хоче досягти успіху на міжнародному рівні, то йому конче необхідно брати участь у змаганнях світового рівня. Але ні федерація, ні міністерство не звертає необхідної уваги на розвиток спорту вищих досягнень.

Скільки часу необхідно, щоб виростити чемпіона

Щоб виростити чемпіона необхідно умовно три роки тренувань, це за умови: повної самовіддачі спортсмена, хороших умов та фінансування, комфортному графіку змагань (щоб не було кілька місячних перерв між турнірами, щоб спортсмен не «перегорів»).

З танців у тхеквондо

Кожен зі спортсменів прийшов до тхеквондо по різному: хтось з танців, комусь батьки порадили, а хтось з перших днів життя відвідував тренування.

Так Оксана Гриньова спочатку займалася плаванням й багато енергії залишалося на справи, які на думку батьків йшли не туди, тому дівчину вирішили віддати на тхеквондо. Дівчина не жалкує, що саме тхеквондо стало частиною її життя, адже за її плечима чемпіонати України та Європи. Оксана поєднує тхеквондо та викладання англійської мови, до речі саме її знання англійської не раз допомагали нашим спортсменам за кордоном.

Софія Покотило прийшла в тхеквондо з танців. За словами дівчини, саме батько хотів, щоб вона зайнялася цим видом спорту, щоб вона змогла постояти за себе. Софія спробувала і вирішила залишитися.

У Дар’ї Кареліної навіть вибору не було. Її мама, будучи в положенні, ходила на тренування чоловіка. Згодом маленька Дар’я й сама потрапила до тренувальної зали. До тренувань під керівництвом та за підтримки тата почала займатися тхеквондо з 4 років.  

По худорлявому в окулярах і не скажеш, що він - чемпіон    

У тхеквондо по спортсменах відразу й не скажеш, що вони займаються тхеквондо. А по мініатюрним дівчатам спершу й не помітиш, що вони чемпіонки та призерки всеукраїнських та міжнародних турнірів. Адже в залежності від специфіки виду спорту навантажуються різні групи м’язів, які в свою чергу впливають на поставу, рух, фігуру та поведінку спортсменів.

Побувавши на чемпіонаті світу у В’єтнамі, наші спортсмени вперше побачили корейських тхеквондистів. Половина їх команди перед змаганнями стояли біля стіночки, по їх зовнішньому вигляду й не скажеш, що вони спортсмени: худенькі й в окулярах.  А потім корейці вийшли на двобої й стали переможцями в ряді вагових категорій.

Спорт – можливість відкрити для себе світ

Спорт це не тільки змагання, а й можливість подорожувати й пізнавати світ.

На замовлення рідних та близьких з-за кордону привозять різноманітні сувеніри від магнітів до ласощів.

Також Олександр розповів, що у якості сувеніру з Мексики привіз текілу з черв’яками.

Спортсмени вдячні за підтримку в розвитку тхеквондо, але спорт вищих досягнень потребує особливої уваги та фінансування. Навіть при тому, що наші спортсмени, нікуди не виїжджаючи, досягають висот, що буде, якщо вони матиму достатньої практики в боях з провідними спортсменами світу.