«Хлопці, приїздіть ще!» - Tenors Bel'cantо зачарували кременчужанок

«Funiculi funicula*» - мелодії цієї та інших чудових неаполітанських пісень, класичних оперних арій та і наших рідних українських пісень «Ой, ти дівчино, з горіха зерня», «Ніч така місячна» і досі, я певна, лунають у головах багатьох відвідувачок та відвідувачів концерту Tenors Bel'cantо у Кременчуці. За півтори години чудові тенори, зірки європейської опери, зачарували своїми голосами кременчуцьку публіку, яка відсотків на 60 складалася з представниць прекрасної статі.

Tenors Bel'cantо – це всесвітньо відомий український оперний квартет, кожен зі співаків – титулований переможець міжнародних конкурсів. У його складі – один баритон – Роман Антонюк, соліст Державної чоловічої капели імені Ревуцького (Київ) та три тенори:

• Василь Понайда, соліст Львівської обласної філармонії;
• Роман Трохимук, соліст Львівського національного академічного театру опери та балету імені С. Крушельницької,
• Тарас Глова, соліст Національної музичної академії (Львів).

Поряд з організаторкою концерту Тетяною Кечіною - Василь Понайда, Роман Антонюк, Роман Трохимук, Тарас Глова (зліва направо)

У кожного співака свій унікальний тембр голосу. А разом ці голоси плюс віртуозність виконання та інтерпретації і є «bel'cantо», що в перекладі з італійської - чудовий спів. Tenors Bel'cantо виступали на сцені театрів Італії, Швейцарії, Великобританії, Польщі, Німеччини, Австрії та інших країн Європи та світу.

Увесь концерт пролунав і промайнув буквально на одному диханні – без перерви. Умовно він був поділений на два блоки – класику опери та оперети (Каніо, Верді, Кальман) та популярні хіти – у тому числі й українські пісні, і Yellow Submarine всесвітньо відомого рок-гурту The Beatles.  Здавалося б – оперними голосами, як? Хто був, той чув – чудова інтерпретація!

Усе ж Yellow Submarine підспівували (принаймні ми і ті, хто сидів з нами поряд). Та співаки щось кременчужан не почули – так вони сказали зі сцени. І не дивно – їхні голоси настільки потужні, що перебити щось (і зіпсувати) – просто нереально.

Увесь репертуар виконувався мовами оригіналу, лише арію гусарів з оперети Кальмана «Принцеса цирку» виконали українською – як подарунок жінкам.

Здається, тенори добре вивчили склад своєї публіки і більше розраховували саме на підтримку та захват жінок (думаю, чоловіки-глядачі на це не образилися).

А потім ще зі сцени лунало багато пісень про кохання і жінок, у тому числі й хіт Besame Mucho («Цілуй мене міцно») мексиканської поетеси Консуело Веласкес. Пісня відома жінкам пострадянського простору більше за фільмом «Москва слезам не верит» - там вона як крок до зваблення. 

По закінченні концерту співаки вийшли в фойє, де підписували диски для шанувальників і охоче фотографувалися з усіма бажаючими. Зробили фото на пам'ять і ми.

Тенори сказали зі сцени, що у Кременчуці вже, принаймні, утретє. Точно вони не пам’ятають, але одна із шанувальниць їм сказала, що втретє приходить на їхній концерт у місті. «ТелеграфЪ» був на концерті в 2014 році.

Наостанок

*Бравурна мелодія Funiculi funicula (на честь фунікулера) недарма по-доброму «застрягла» в моїй голові. Слова неаполітанської пісні на музику Луіджі Денца написав італійський журналіст Пеппіно Турко у 1880 році (колега!). Спочатку фунікулер, що прямував до вулкана Везувій, не був популярним у туристів – більшість дерлася до нього пішки. Так коли з’явилася пісня-реклама – її заспівав весь Неаполь, і фунікулер почав приносити прибуток власникам. Тривало це 25 років, доки землетрус не зіпсував фунікулер. А от пісня живе і досі!