«Частини уламків ще залишаються в голові», - кременчуцький боєць та тренер з боксу В'ячеслав Пильченко

22.10.2018, 13:35 Переглядів: 10 590

   

Кременчуцьких АТОвців нагородили за участь в антитерористичній операції

З нагоди Дня захисника України кременчуцьких воїнів, які брали участь в АТО відзначили грамотами та відзнаками Президента України «За участь в антитерористичній операції».


- В цій антитерористичній операції Ви проявили самовідданість, мужність та героїзм. Засвідчуємо свою глибоку шану та повагу Вашій мужності та самовідданій службі. Ви є яскравим прикладом для наслідування молодому поколінню, взірцем служіння народу та державі у наші дні. Ваш бойовий досвід є цінним надбанням Збройних Сил України. Хай довгим та щасливим буде ваш шлях, а творча наснага та завзятість не залишають Вас, - привітав присутніх бійців військовий комісар Кременчука Роман Сушко.


Заступник мера Валерій Декусар, який разом з військовим комісаром Кременчука Романом Сушком вручав нагороди бійцям, також отримав медаль. «Телеграфу» Валерій Декусар зізнався, що для нього це стало несподіванкою - не очікував, що серед тих хто буде отримувати медаль буде і він.


В «світлиці» військкомату Кременчука «яблуку ніде було впасти». Перші 45 нагород знайшли своїх володарів, загалом відзнаку Президента України отримають 100 кременчужан за участь в російсько-українській війні.


 


Серед нагороджених - тренер з боксу та боєць 57 бригади В'ячеслав Пильченко, який отримав поранення під час оборони села Зайцево взимку 2015 року.




Добровольцем В'ячеслав пішов на службу в травні 2015 року. Оскільки В'ячеслав був непридатний до військової служби, то пройшов знову комісію та переатестацію, тому його зробили обмежено придатним до військової служби. Спочатку він служив у територіальній обороні «Каскад», а коли дізналися, що спортсмен, перевели в 57 бригаду.


  


- На передову виїжджав раз у два тижні, згодом один-два рази на тиждень. Потім, 31 серпня, мене викликав до себе командир бригади Красильников й дав доручення виїхати на передову в складі 34 батальйону, позивний командира «Кайот», - згадує В'ячеслав. - Оскільки там була велика ймовірність проникнення диверсійних сил мені дали доручення в складі групи підстраховувати хлопців.


В цьому районі йшов «тягучий наступ». Військові по кілька метрів відвойовували територію та все ближче наближалися до супротивника.



- Чергував в окопах по кілька годин. 18 грудня, в ніч на Святого Миколая, у нас розпочався бій. Ворог з обох боків оточив нас, зайшовши з тилу, й один бік був повністю «зажатий». Близько 10 години вечора мені надали наказ видвинутися вперед і спробувати відволікти чи знешкодити супротивника. Я біг вулицею по Зайцевому, із населеного пункту стріляти було неможливо, тому з кожного будинку оглядав ситуацію. До цілі необхідно було пройти метрів 300. За 100 метрів побачив спалах, тобто вже був зроблений постріл з РПГ (Ручний протитанковий гранатомет). Я встиг лише пригнутися і трохи увернутися в сторону... прогримів вибух і я отримав поранення. Пам'ятаю, що втратив свідомість на невизначений час. Коли оговтався потихеньку став підніматися й контролювати ситуацію, адже дуже далеко забіг, й потроху почав один виходити звідти.


В стані шоку В'ячеслав дійшов до своїх.


- У мене була розбита голова... багато крові. Мене й зараз там є уламки. Було поранене коліно, але на лінії я йшов і не відчував цієї болі. Повернувшись назад, мене підхопили наші бійці, тільки тут я вже не міг ставати на ноги й почав втрачати свідомість.


Тоді новий 2016 рік В'ячеслав зустрічав в лікарні після того, як йому зробили операцію. Повернувшись з війни, він продовжив тренування з дітьми. В'ячеслав зізнався, що нічого з бойового досвіду не використовує в тренувальному процесі, адже, на його думку, це дві зовсім різні речі.


- Бокс - це бій джентльменів. Вони б'ються, але після бою обіймаються і тиснуть один одному руки. На війні - зовсім інше. Нещодавно спілкувався з дітьми, які прохали розповісти про війну. Ми одразу відповіли: «Ви нас зрозумійте, ми не навчаємо вас як вбивати, ми хочемо, щоб ви вчилися, жили й все це минувало вас».


В'ячеслав також долучається до тренування свого племінника, який також займається боксом та бере участь в чемпіонатах та турнірах різних рівнів.


- Я не хочу, щоб мій племінних брав участь у бойових діях, але якщо прийде час він повинен бути готовим. Тому спорт - це єдине, чим я можу допомогти. Люди, які займались будь-яким видом спорту, вони більш дисципліновані й виконують будь-які завдання. Люди, які нічим не займалися, у більшості перетворюються на «аватарів», адже швидко ламаються, - додав В'ячеслав.


Зараз тренер з боксу В'ячеслав Пильченко продовжує тренувати дітей в СДЮШОР (спортивна дитячо-юнацька школа олімпійського резерву) та планує тренувати дітей в секції боксу, яка відкриється в кременчуцькій школі-інтернаті ім.А.С.Макаренка.


 

Якщо Ви помітили помилку, виділіть необхідний текст та натисніть Ctrl+Enter, щоб повідомити про це редакцію.

Інформація

Користувачі, які знаходяться в групі Гості, не можуть залишати коментарі до даної публікації.
Будь-ласка, ЗАРЕЄСТРУЙТЕСЬ.
Ознайомтесь із правилами коментування.

ФРОНТОВІ ІСТОРІЇ КРЕМЕНЧУЖАН:

У цьому сюжеті «Кременчуцький ТелеграфЪ» зібрав інтерв'ю з кременчуцькими бійцями і волонтерами, які своїми очима бачили жахи подій на Сході. Це розповіді про війну, на якій гинули наші захисники, щоб не допустити просування агресора.

Низький уклін всім бійцям. Слава героям! Герої не вмирають!

Читайте також:



Свіжий випуск (№ 50 від 12 грудня 2024)

Для дому і сім'ї

Читати номер

Для дому і сім'ї - програма телепередач

Читати номер

Приватна газета

Читати номер
Попередні випуски
Вверх