«Я в хокеї»: відверта історія MVP плей-офф форварда ХК «Кременчука» Андрія Денискіна

Українська хокейна ліга спільно з Youtube-каналом Провокатор і Parimatch підготували новий проект «Я в хокеї», який зовсім скоро вболівальники зможуть побачити на всіх ресурсах УХЛ.

В рамках проєкту топові гравці клубів УХЛ розказують про те, як влаштоване їх хокейне життя, на які суми хокеїсти підписували свої перші контракти, якого грати закордоном або виступати в складі збірних, а також про все, що відбувається за лаштунками публічної хокейного життя.

Героєм проєкту став Андрій Денискін - найрезультативніший форвард «Кременчука» в сезоні 2020/21, триразовий чемпіон України і MVP плей-офф 2019/20.

- Як починається твоє ранок?

- Ранок завжди важкий. Хочеться ще полежати пів годинки і прийти в себе.

- Ти пунктуальний чоловік? На тренування приїжджаєш вчасно?

- Якщо вчасно не приїдеш - буде штраф.

- Штрафували?

- Та було діло.

- Свою кар'єру ти починав в американській лізі CSSHL. Поїхав в США в 15 років. Як так вийшло?

- Коли мені було 13-14 років, я був в команді київської академії хокею. Коли вона закривалася, мій тренер Борис Дороженко, з яким у мене були теплі і добрі стосунки, запропонував мені спробувати свої сили за кордоном. Ми з батьками сіли, обговорили і вирішили, що варто спробувати.

- А на скільки, на момент 2012 року, українська підготовка хокеїстів відрізнялася від американської?

- Колосально. Там з усім все по-іншому. Приїжджаєш і потрапляєш в хокейну середу.

- Ти потрапляєш туди в 15 років, не знаючи ні мови, ні менталітету. Як ти зміг включитися в цей ритм?

- З першого дня я був в шоці. Мене мав зустріти невідомий мені чоловік. Я знав тільки його ім'я, але не знав, як він виглядає.

- Були російськомовні чи україномовні люди, з якими ти там спілкувався?

- Потім через пару днів приїхав хлопець з Іжевська. Нас поселили разом, щоб легше було адаптуватися. Він виявився таким, як і я. Ми разом нічого не розуміли по-англійськи. Обидва жили в російськомовній родині, яка нам допомогла з адаптацією.

Син з цієї родини був гравцем нашої команди. Він важко говорив по-російськи, а його батьки навпаки, дуже добре. У підсумку ми його навчили російської, а він нас англійської.

- А як тебе сприйняли в команді?

- Справа в тому, що старші хлопці з України та Росії грали в молодіжних лігах. У моєму віці, коли до російських та українських гравців не було такої звичності, на мене дивилися, як ніби я з іншого виміру. 

- У другому сезоні в Америці ти став найрезультативнішим гравцем всієї ліги. Чи можна сказати, що український гравець на голову вище місцевих хлопців?

- Просто пішла гра, і тренер мені почав довіряти. Він мені давав багато часу. І в грі через мене був розіграш. Ось і запорука успіху того сезону.

- Мотивували тебе якимись преміями?

- Ні, тоді хокей був за свій рахунок. Мене в команду запросили грати безкоштовно, але з однією умовою, що всі вчаться в одній школі. Навчання було близько 1500 доларів США в місяць. Тому це все лягло на плечі моїх батьків.