Через море на крижині: як кременчужанин дрейфував на крижині по водосховищу

Минулого тижня рятувальники зняли з дрейфуючої крижини чоловіка, який виявився кременчужанином. Журналісти газети «Україна-Центр» поспілкувалися з чоловіком.

Звичайно, це не операція з порятунку арктичної експедиції італійця Нобіле у 1928 році чи челюскінців у 1934-му, тим не менше, випадок незвичайний, адже нашому «полярнику» довелося провести на крижині кілька годин і фактично перетнути море!

Зі слів заступника начальника управління ДСНС України у Кіровоградській області Оксани Мачак можна уявити складність завдання, яке мали виконати рятувальники. У той день на морі розгулявся вітер, штормило, а до крижини, на якій перебувала людина, було близько 500 метрів. Оскільки в Світловодську надзвичайні події на кризі трапляються по 3-4 рази за сезон, а то і частіше, рятувальники перебувають у цілодобовій готовності та мають на озброєнні спеціальне обладнання на всі випадки. Начальник Світловодського міськрайонного відділу ДСНС Юрій Стрельцов наказав водолазно-рятувальному відділенню дістатися до крижини на надувному човні з двигуном, а далі, як кажуть, все було справою техніки. 

– Я Король Василь Іванович, 1949 року народження. Уже 12 років на пенсії, працював на колісному заводі.

– Де живете, чи давно рибалите?

– Я живу у Кременчуці, а рибалю роками.

– А як все відбулося?

– Я зайшов на лід, це кілометра півтора від дамби. Все було нормально, хороший лід. Погода нормальна, як зараз, невеликий вітерець, температура близько нуля градусів. Я одійшов від берега метрів на 300-350.

– А людей поряд було багато, тобто рибалок?

– Нікого не було, я був сам. У неділю я гарно порибалив, і у суботу теж. Ловив тараньку грамів по 200-250. Думав, схожу ще разок. В середу мене і одірвало. Я посидів хвилин 20 усього-навсього, тільки вудочки опустив, вітру такого начебто не було, а потім у глибині моря затріщало – і все.

– А крижина велика була, на якій ви залишилися?

– Воно відірвало повністю, все море двинулось. Я пішов в бік дамби, а там вода. Крига не ламалася, суцільний масив. Крига одійшла від берега повністю, і погнало… Я спочатку йшов, здавалося, що біля дамби лежить сніг, думав, що зможу на дамбу вийти, але не вийшло. На дамбі стояла машина ДАЇ, я подзвонив, вони визвали рятувальників, хлопці приїхали і забрали мене.

– А ви дуже злякалися?

– Коли побачив, що мене відносить, думав навіть, що треба діставатися до берега вплав, а шо ж робить? Потім стояв на кризі, думав, що буде, те й буде.

– Скільки ви так плавали?

– Звідти йшов хвилин 30, та поки до мене припливли, теж хвилин 30. Разом десь із годину, доки побачив човна. Я навіть не намок. Раніше мені на морі не доводилося потрапляти в таке. Не чекав.

– І скільки кілометрів ви пропливли на крижині?

– Не знаю, кілометрів, мабуть, два.

– Гарна пригода. Коли знову по рибу?

– Ні, ну її, ту рибу! В інші роки заходили навіть по поламаному льоду, все нормально, а це – капітальний лід, наче теж було все нормально. Добре, що телефон був, я завжди беру.

Коли мене зняли рятувальники зі Світловодська, я подякував, сів на маршрутку і поїхав додому. Я зателефонував додому, там думали, треба збирати гроші, щоб розрахуватися. Але нічого нікому платить не треба. З дому поки нікуди не ходив, рибалкам ще не розказував. Треба трішки, як кажуть, одійти, бо якби хлопців на дамбі не було, то хто зна, чим би все закінчилося? Тому дякую, що врятували, все зробили, як треба.