Подорожуємо з домашнім улюбленцем: перевірено на собі!

Світ потроху оговтується від тотального локдауну, і країни відновили авіасполучення. Тож ми знову починаємо подорожувати! Проте, багато хто під час карантину встиг не лише скучити за мандрами, а й завів домашнього улюбленця - і тепер вважає, що про подорожі доведеться забути. Проте, таке твердження в корні невірне!

Рік тому, коли у повітря здійнялися перші за довгий час літаки, мені довелося подорожувати з міста Агадір (Марокко) до Кременчука разом зі своїм песиком, 10-ти місячним Джек-Рассел тер'єром Пабло. Це був неповторний досвід, який може стати в нагоді тим, хто вважає, що з тваринами краще сидіти вдома. Тоді я написала коротеньку розповідь про подорож, яку й приведу нижче.

Як ми з Пабло дісталися України

Сказати, що я хвилювалася - не сказати нічого. В мене була паніка. Як собака перенесе політ? Чи потрібно йому робити тест на антитіла до сказу для Франції? А для України? Чи підійде за розмірами переноска? Так багато питань, однозначних відповідей на які не було. Але був квиток Маракеш-Париж-Київ, і час подорожі наближався...

Отже, перша частина маршруту: Агадір-Маракеш. Один з друзів погодився підвезти нас на своєму авто, за що дуже йому вдячна. Пабло їхав в переносці і протягом трьох з половиною годин безперервно гавкав від нудьги. А ми тихо з'їжджали з глузду. Я дуже сподівалася, що в літаку все буде не так... гучно.

Митниця в аеропорту Маракешу зустріла нас дуже привітно. Зареєстрували на рейс без проблем, все відбувалося як зазвичай - хіба що дівчина за стійкою реєстрації перевірила паспорт собаки та сертифікат про те, що він не має проблем зі здоров'ям. Ніякого ветеринарного огляду в аеропорту, замірів переноски та інших бюрократичних процедур, якими лякав Google. За перевезення тварини сплачувала в тому ж таки аеропорту, обійшлося це близько 60 євро. Платити можна було як готівкою, так і за допомогою банківської карти.

Під час проходження паспортного контролю мене попросили висадити Пабло з переноски: сумка проїхала через сканер, а ми пройшли крізь рамку. До самої посадки в літак ми гуляли по зоні Дьюті-фрі та залам аеропорту, а за годину до виліту я дала песику трохи їжі, аби він заспокоївся. Саме в цей момент зламався повідець-рулетка: він відмотався на максимальну довжину (5 метрів!), а змотатися вже не зміг. Довелося зав'язувати повідець вузлами, аби зафіксувати його на більш-менш нормальній довжині.

Сіли в літак, і Пабло одразу почав гавкати - аж поки не увімкнулися двигуни. Я вибачилася перед французами, що сиділи ззаду, але вони лише посміхнулися та відповіли: «Ну що ви, це ж Джек-Рассел! Все нормально». Звук двигунів заспокоїв Пабло, і в небі він чудово поводився - виявилося, що мій пес природжений льотчик! Але після приземлення собачий «концерт» розпочався з новою силою. Щоправда, цього разу це зіграло нам на руку: на паспортному контролі на вході до терміналу нас пропустили без черги. Тут співробітники митниці наказали залишити собаку в переносці, і він проїхав крізь сканер разом з багажем. Документи на Пабло не перевіряли взагалі.

Термінал Е2 аеропорту Шарль де Голль, де ми мали чекати 11 годин між рейсами, зустрів нас безліччю вільних місць, просторими залами для прогулянок, фонтанчиками з питною водою в кожному закутку - і повною відсутністю собачих туалетів. Спеціальні абсорбуючі пелюшки Пабло старанно ігнорував, намагаючись триматися подалі. Я порадилася з прибиральником аеропорту, і він порадив мені не хвилюватися: природні потреби тварини зазвичай справляють тут просто на підлогу. Звісно, я прибирала за Пабло - на щастя, з собою був достатній запас серветок.

Нормально поспати мені не довелося: кожні півгодини песик починав скавчати і тягнув мене на пошуки пригод, тож доводилося блукати терміналом всю ніч. На ранок Пабло стомився і задрімав, проте це аж ніяк не полегшило життя: до виліту залишалося дві години.

Наш виліт затримали на годину, увесь цей час ми сиділи в літаку, а Пабло знову гавкав. Здається, цей гавкіт буде снитися мені до кінця життя... Щойно піднялися в повітря, пес заспокоївся і заснув.

Ми вийшли з літака в Києві, і сталося диво - Пабло продовжував сидіти тихо! Це неймовірно тішило мене, адже залишалася остання перепона. Справа в тому, що для в'їзду в Україну тварині потрібно мати свідоцтво про наявність антитіл до сказу - а в нас цього папірця не було (песик мав щеплення, проте зробили аналіз просто не встигали). Я дуже хвилювалася, що Пабло можуть відправити на карантин. Але він сидів як мишка, і митник навіть не звернув увагу на переноску на моєму плечі.

Щойно я отримала валізи, сумка-переноска порвалася - але це вже не мало значення: ми долетіли!

Нас зустрічали машиною, і Пабло вперше їхав як повноправний пасажир: стрибав по салону, цілував водія, полював на двірники. Вже біля Кременчука ми пробили колесо і міняли його посеред невеличкого села - але це вже зовсім інша історія!

Про що треба знати, якщо вирішили подорожувати з домашнім улюбленцем

Головне, що я винесла з цієї подорожі - не треба зайвий раз хвилюватися. Зазвичай, люди ставляться з розумінням і намагються допомагати, якщо ви їдете з твариною. А співробітники аеропортів - теж люди! Але є речі, про які подбати необхідно:

• Заздалегідь поінформувати авіакомпанію про те, що збираєтесь летіти разом з твариною. Це необхідно зробити під час замовлення квитків - а викупати їх варто лише тоді, коли отримаєте схвальну відповідь від перевізника. Справа в тому, що на одному рейсі не можуть знаходитися кішка з собакою, або папуга і котик. І якщо хтось встиг забронювати місце для свого пухнастика, іншого прийняти на борт просто не зможуть. До того ж, існують обмеження на кількість тварин в салоні.
• Подбати про комфортну переноску для тварини. Якщо звірятко невелике, воно може їхати з вами в салоні: у цьому разі можна придбати м'яку сумку-переноску. Зазвичай, в салон приймають тварин вагою до 8 кілограмів - проте, це треба уточнити в авіакомпанії. Тварин з більшою вагою перевозять у багажному відділенні - і в цьому випадку знадобиться жорстка переноска з металевими дверцятами та ємністями з водою та їжею. Розміри краще уточнити в авіаперевізника. Краще за місяць-два до подорожі почати привчати кішку або собаку до переноски, адже випускати тварину в салоні категорично забороняється.
• Не забути про документи для пухнастика. Він мусить мати паспорт міжнародного зразка з відмітками про всі щеплення згідно віку, чіп, сертифікат про те, що тварина здорова, в окремих випадках - тест на антитіла до сказу.

Не стану стверджувати, що подорож з песиком - це легко. Але й не аж так страшно, як здавалося. За рік, що минув, ми з Пабло часто мандрували разом - але вже Україною, це подобається нам обом, і зупинятися в жодному разі не плануємо!