Вкрав телефон - сів на 5 років? Чи є життя після підліткових колоній

27.01.2022, 17:27 Переглядів: 3 795 Коментарів: 1

 

Засуджені неповнолітні в підлітковій колонії під час шикування, осінь 2021 року

Згідно з даними правозахисних організацій, понад 35% дорослих в’язнів раніше вже відбували покарання в підліткових колоніях.

Щоб зрозуміти, чому люди повертаються за ґрати й чи мають підлітки-злочинці шанс на виправлення, ми поїхали до Кременчуцької колонії для неповнолітніх і поспілкувалися з малолітніми засудженими. У Київському СІЗО зустрілися з довічно ув’язненим за повторне вбивство. А ще поговорили з тими, кому після ув’язнення вдалося затриматись на волі. Чи є нормальне життя після в’язниці — у матеріалі hromadske.

300 кілометрів від Києва. Кременчуцька виправна колонія для неповнолітніх. Ми їдемо туди без сподівань на щиру розмову, але з бажанням почути ув’язнених. Покарання тут відбувають 59 підлітків віком від 15 до 20 років: ті, хто вчиняв неодноразові крадіжки, розбої, а також тяжкі злочини — вбивства та зґвалтування. 

На територію колонії нас пускають о 6 ранку: у засуджених саме починається зарядка. Після неї — пробіжка, шикування та сніданок. Хлопці зустрічають нас непривітними поглядами, втім, із трьома, яких визначила адміністрація, нам вдається поговорити.

Вкрав телефон — сів на п’ять років

«Я жив з мамою і бабусею. Мама постійно зловживала алкоголем, ми жили на бабусину пенсію. Так як вона невелика — три, чотири тисячі гривень на місяць для трьох, — то хотілось чогось більшого. І дома бували такі моменти, що навіть їсти не було що», — так засуджений Олексій Соколов пояснює, чому наважився на злочин. Його затримали за крадіжку телефону та засудили до 5 років позбавлення волі.

Засуджений за крадіжку телефону Олексій у Кременчуцькій виправній колонії
Засуджений за крадіжку телефону Олексій у Кременчуцькій виправній колонії

Перед цим хлопця вже ловили на крадіжках, а до колонії він відбував термін у спецшколі. Зараз Олексієві 18 років. До крадіжки він уперше вдався в 10. «У нас в школі був басейн замість урока фізкультури. Я зайшов у роздягальню, там лежали наручні часи, я їх просто собі забрав і все. Ходив у них сам. А потім з’ясувалося, що вони були не з дешевих. Пацан написав заяву в міліцію, ті прийшли в школу, почали допитувати, а вони в мене були просто на руці», — пригадує юнак.

Олексій сподівається, що на волі йому допоможуть батько та хрещена. Хрещена Світлана пояснює: все, що спіткало хлопця, сталося через обставини, в яких він жив. «Для мене не є гордістю те, що мій похресник перебуває в місцях позбавлення волі. Але його життя — це результат впливу оточення та його мами. Вона дуже сильно пила. Поки була жива бабуся — трималась, а зараз зникла взагалі, і не думаю, що її знайдуть чи вона повернеться».

У хлопцевого батька зараз нова сім’я, але він готовий посприяти сину в пошуках роботи.

Вбив однолітка — сів на сім років

Орест сидить у колонії за «тяжкою» статтею — «Завдання групою тілесних ушкоджень, що спричинили смерть». Жертвою став його одноліток.

Орест — засуджений за нанесення групою осіб тяжких тілесних ушкоджень однолітку, що спричинило смерть останнього. Його засудили до семи років позбавлення волі
Орест — засуджений за нанесення групою осіб тяжких тілесних ушкоджень однолітку, що спричинило смерть останнього. Його засудили до семи років позбавлення волі
- Я тоді ще намагався надати медичну допомогу, але зрозумів, що пізно. Пульсу не було, він не дихав. Тоді був такий шок у всіх трьох. І шок, і страх спрацювали — ми не викликали ні швидку, ні поліцію, нічого. Вирішили приховати всі сліди, закопали його неподалік дому. Поліція на нас вийшла через 12 днів.

Ореста засудили до семи з половиною років позбавлення волі. Він відбув уже три. Хлопець пояснює: злочин вчинив через вплив поганої компанії. А пристав до неї, бо тікав з дому — мама з вітчимом нещадно пили.

 «Я найстарший в родині, у мене є молодша сестра і два брати. Вітчим раніше дуже часто пив. У нас були конфлікти, ми з ним і билися, і він простягав руки до матері, коли був п‘яний, у нас така конфліктна сім’я була», — пригадує засуджений і додає, що з 13 років працював, щоб приносити в родину гроші.

Зараз Орест мріє стати юристом. А ще — хоче допомогти молодшим братам і сестрі вибитися в люди.

- Адвокат чи нотаріус — це не важливо. Хочу юридично допомагати, захищати права людей. Я хочу вийти і дати молодшим братам те, чого в мене не було. Щоб навчання для них не було складністю. Зробити його для них доступним і цікавим. Щоб вони досягли чогось хорошого в житті і не робили помилок, які робив я.

Напав з ножем — сів на шість з половиною років

Микиту засудили за розбійний напад. «Завдав чотири ножові поранення в область плеча, намагалися відібрати гроші. Він живий. Просто такий вік підлітковий був, коли не відчував ціни людського життя. Тоді мені здавалось, що людина є, нема — без різниці. Нас таких 7 мільярдів, одним менше, одним більше, мою чи його смерть не сильно й помітять», — каже юнак.

Засуджений за розбійний напад Микита у Кременчуцькій виправній колонії
Засуджений за розбійний напад Микита у Кременчуцькій виправній колонії

Він хотів самоствердитися серед однолітків, а на додачу мав поганий настрій, бо посварився з дівчиною. «Мій “подєльнік” почав у нього просити гроші, той почав чинити спротив, після кількох ударів став бити у відповідь. Битися з ним особливо не хотілося. Просто думав, що зараз пару разів ножем, і все, на цьому вся справа закінчиться», — пригадує вечір нападу Микита. Втім, закінчилось усе шістьма з половиною роками колонії.

Хлопець пригадує, що мама й бабуся намагалися дати йому гідне життя, тяжко працювали. Але сам він хотів легких грошей. «Куди візьмуть 13-14-річну дитину? Якісь підсобні роботи, будівництва і ще щось. Там працювати тяжко. А тут є підлітки, які ніде не працюють, а телефони завжди нові, речі нові, все красиво. То чому б не заробляти так само?». 

Наразі хлопець переконує, що зрозумів свої помилки. «Моя мама й бабуся змінили моє ставлення до цього. Людське життя дуже дорого вартує. Не я його давав — не мені вирішувати, чи забирати. Я переосмислив усе, вирішив для себе стати іншою людиною. Не людиною, яка несе лише збитки й хаос, а людиною, яка може давати щось корисне».

Чому стають грабіжниками та вбивцями?

- Видно, що є проблеми в сім’ях, через що вони тут і перебувають, — каже нам начальник Кременчуцької колонії Олександр Сайко. — Роблять так, як і їхні батьки. Зазвичай вони приходять сюди і з’ясовується, що алкоголь пробували практично всі, наркотики — більша частина.
Начальник Кременчуцької виправної колонії для неповнолітніх Олександр Сайко
Начальник Кременчуцької виправної колонії для неповнолітніх Олександр Сайко

Інспектор з підготовки засуджених до звільнення Віктор Васильєв (він є й футбольним тренером хлопців) вважає: всі проблеми через гроші або ж їхню відсутність. «Навіть піти в якийсь гурток — форму купи, їдуть на змагання — оплати, дай на їжу… За все плати, плати, плати. А вони всі з бідних сімей, 10% лише з родин, які могли б це сплатити. І от вони кучкуються — то десь на кладовищах, то ще десь розважаються. А чим це завершується? Алкоголь, наркотики, а потім пригоди».

Це підтверджують і психологи.

- Часто підлітки йдуть на вулицю і шукають маркери, які дадуть їм відчуття дорослості та спроможності. У мене було дуже багато випадків, коли через підлітків вчиняли правопорушення дорослі, які їх вербують, які говорять: я тобі покажу, як стати крутим, як завоювати популярність. І підліток часто йде на це, як на вогник, тим більше, для нього дуже важливо мати наставника. І потім часто вони беруть провину на себе, щоб не підставляти наставника, — каже психологиня Наталя Пашко.


Психологиня Наталя Пашко, яка досліджує тему підліткової злочинності
Психологиня Наталя Пашко, яка досліджує тему підліткової злочинності

Діти-кривдники

Протягом 10 місяців минулого року неповнолітні скоїли понад 3,5 тисячі злочинів — такі цифри наводить Ювенальна поліція України. На профілактичному обліку перебувають 1800 підлітків.

- Це, зокрема, такі категорії, як діти-втікачі; діти, засуджені судом до покарання, не пов’язаного з позбавленням волі; діти, які звільнені рішенням суду від кримінальної відповідальності із застосуванням примусових заходів виховного характеру; діти, які звільнені зі спеціальних виховних установ; діти, які вчинили домашнє насильство — так звані діти-кривдники, — і діти, які впродовж року вчинили одне і більше адміністративних правопорушень, — розповідає Василь Богдан, начальник Ювенальної поліції України. Він додає, що з такими підлітками правоохоронці проводять профілактичні бесіди та стежать, аби ті відвідували школу.

Чи виправляє тюрма?

Нині, за даними Міністерства юстиції, у різних СІЗО країни на вироки очікують 120 підлітків.

— Такі установи не всіх дорослих виправляють, а тим паче — підлітків», — вважає суддя Верховного суду Надія Стефанів, яка працює над зміною законів у сфері підліткової злочинності. Пані Стефанів запевняє, що суддям буває важко ухвалювати рішення про ув’язнення підлітків: «Авжеж, суддя така ж людина, як і всі. Не можна сказати, що ми не маємо почуттів. Ні, ти думаєш: “А як так сталося?”, переживаєш цю ситуацію. І коли ухвалюєш такий вирок, про позбавлення волі неповнолітніх, — це непросто, це важко. У нас є закон, співчуття, принципи судочинства. Усе це в собі ти мусиш проаналізувати, прожити це все, і тільки після того ухвалювати вирок.

Надія Стефанів, суддя Верховного суду України
Надія Стефанів, суддя Верховного суду України

Заступниця міністра юстиції Олена Висоцька наголошує: вони працюють над тим, щоб зменшити кількість випадків, у яких підлітків кидають за ґрати. Задля цього разом із поліцією та правозахисниками розробили законопроєкт.

- Зараз ми націлені на те, щоб розширити роль пробації, аби більше статей кримінального кодексу мали альтернативні санкції, крім позбавлення волі. Таким чином ми б могли дати судам більш широкі повноваження щодо вибору кримінального покарання.

Виріс у в’язниці

— До 3-го класу я нікого не бив. Я завжди вірив у справедливість. От у мене навіть мрія була — піти працювати в поліцію чи прокуратуру, — розповідає Сергій, засуджений до довічного ув’язнення за повторне вбивство. Ми зустрічаємося з ним у столичному слідчому ізоляторі, щоб зрозуміти, чому підлітки наступають на ті ж самі граблі. Життєвий досвід Сергія розповість про це краще, ніж десятки книжок психологів чи правозахисників. Адже він із тих, про кого можна сказати: виріс у в’язниці.

Засуджений до довічного ув’язнення за повторне вбивство Сергій спілкується з журналістами hromadske в Лук’янівському СІЗО. Раніше він відбував покарання у підлітковій колонії
Засуджений до довічного ув’язнення за повторне вбивство Сергій спілкується з журналістами hromadske в Лук’янівському СІЗО. Раніше він відбував покарання у підлітковій колонії

Йому 45 років, перше вбивство скоїв напідпитку в 14. 

«Я провів свого товариша, повертаюсь, а він зґвалтував дівчину мого друга. Йому було під 30, а він любив дівчат молоденьких. І от ти дивишся, який він задоволений, і розумієш, що наші правоохоронці йому нічого не зроблять. Я його вбив. І так, я зізнався в цьому».

Сергій каже, що вдома його постійно били, й це не могло не вплинути на нього. 

«Коли ти постійно бачиш, що мети досягають силою — ти розумієш, що це ніби норма, і інакше вже не вмієш».

В колонії це відчуття лише посилилося. Сергій зрозумів: виживає найсильніший.

- Є актив, який заправляє всім — б'ють, вибивають за вказівкою адміністрації. Опускали, кидали головою в унітази, робили що завгодно, зґвалтувати могли, це норма була. Були напівприблатнені, які після того, як активіст іде, самі стають активістами. Бувало таке, що хлопці власної тіні боялися — настільки забивали. Щоб стати активістом, розуму не треба — просто щоб був як ці двері, здоровенний, і, бажано, без мізків — щоб слухав, що йому кажуть робити. Усе. Виживав найсильніший.

Зрештою менш як за рік після звільнення юнак знову опинився за ґратами — за вбивство і розбійний напад. Тільки цього разу його посадили вже в «дорослу» в’язницю.

«Простіше займатися розбоєм»

Таких, як Сергій — підлітків, які після звільнення потрапляють у тюрму знову, — 35 відсотків (згідно з опитуванням Проєктного офісу Мінюсту за 2021 рік). Колонія їх не перевиховує, радше навпаки.

- Що робить закрита установа? Вона стигматизує, ізолює і не дає можливості про себе дізнатися по-іншому. Відповідно, це загострює реакції виживання, підтверджує такі установки дитини про себе, про інших і про світ: я поганий, інші погані і світ небезпечний, — розповідає психологиня Наталя Пашко. Вона наголошує, що корегувати поведінку можна лише в таких умовах, де дитина відчуває безпеку.

А от чи піде людина на повторний злочин — залежить від кількох факторів:

- Хто зустрічає, чи їй є де жити, чи встигла завершити навчання в школі, чи вона готова і вмотивована для того, щоб працювати? Тобто чи готова дитина до зустрічі з соціумом, і чи готовий соціум зустріти молоду людину та надати їй підтримку? — каже Тетяна Журавель, голова громадської організації «Волонтер», що опікується засудженими підлітками. 
Тетяна Журавель, голова ГО «Волонтер», яка опікується темою підліткової злочинності, проводить профілактичні роботи в колоніях
Тетяна Журавель, голова ГО «Волонтер», яка опікується темою підліткової злочинності, проводить профілактичні роботи в колоніях

Довічник Сергій підтверджує слова експертів. «Приходиш після виходу влаштовуватись на роботу, відкривають — довідка про судимість. «Ти що, хворий?». І так раз, два, три… Ну заждіть, я ж не житиму за рахунок мами чи дружини. Я дорослий пацан, який може йти та заробляти. Але ніхто тебе на роботу не братиме, бо ти раніше судимий. І ми знову виходимо на злочинний спосіб життя. Врешті-решт простіше стало займатися розбоєм».

Відсидіти і повернутися до нормального життя: місія можлива?

Дмитро Шерембей фактично виріс у підлітковій колонії: у 13 його засудили до 9 років позбавлення волі за вживання та розповсюдження наркотиків. 

А нині він — батько двох синів і голова громадської організації «100% життя». Це найбільша благодійна організація пацієнтів в Україні, яка забезпечує якісним лікуванням людей із ВІЛ/СНІД. Ліки, зокрема, постачають і у в'язниці. Дмитро каже: його змінила не колонія, а смерть батька. Бо після «терміну» почати жити інакше дуже складно — зазвичай підлітки просто не знають, як. «Тому що за той час, поки вони були у в'язниці, вони не отримали навичок іншого життя. Їм ці навички не дали. Але переважно дорослі схильні все валити на цих дітей. Це неправильний підхід. І я думаю, що на нас, дорослих, рівносильна відповідальність за нестворені умови, у яких вони могли б вирости іншими людьми. І перш ніж запитати в них: «Чому ви так поводитесь?», потрібно запитати у всієї нашої структури держави: а що ви створили для них, щоб вони виросли іншими? Крім як сказати їм, що вони погані?».

Дмитро Шерембей підлітком потрапив у тюрму, де пробув 9 років. Після виходу поставив крапку у злочинній діяльності
Дмитро Шерембей підлітком потрапив у тюрму, де пробув 9 років. Після виходу поставив крапку у злочинній діяльності

130 тисяч на рік, щоб прогодувати неповнолітнього злочинця

За даними міністерства юстиції, на одного неповнолітнього засудженого держава витрачає 130 тисяч гривень на рік. Наразі в Україні альтернативами ув’язнення є: 

  • відновне правосуддя;
  • умовний термін;
  • виправні роботи або штраф;
  • пробація.

Що таке пробація?

Зараз у Міністерстві юстиції під час роботи з підлітками роблять акцент на пробаційному нагляді. Це практика, за якої за підлітком, що вчинив злочин, наглядають і «перевиховують» у спеціальних, але відкритих центрах. 

Здебільшого пробаційний нагляд застосовують до неповнолітніх, які вчинили не насильницький злочин і оступилися вперше. Інспекторка пробації одного зі столичних центрів Анастасія Осіпанова розповідає, що з кожним засудженим вони проводять індивідуальну роботу.

«Чотири напрямки пробаційних програм: формування життєвих навичок, зміна прокримінального мислення, подолання агресивної поведінки та попередження вживання психоактивних речовин. Тобто ми вибираємо ту тему, яка є більш актуальною для конкретної особи в межах індивідуального підходу. Потім складаємо графік відвідування занять».

 

Якщо засуджений пройшов курс і не скоїв повторних злочинів — його пускають «у вільне плавання», втім, якщо він знову опиниться на лаві підсудних — покарання буде жорсткішим. Головною метою пробації очільник Центру Олег Янчук називає переосмислення дитиною своїх вчинків, а головною особливістю — точкову роботу з проблемами. «Суть пробації в тому, що вона одразу починає працювати саме з цими проблемами, оминаючи загальні формулювання про те, що злочин — це погано. Головне завдання — мотивувати дитину, щоб вона зрозуміла, щоб вона почула, щоб вона висловилася щодо власного розуміння проблеми, відчула поважне ставлення до себе і включилась в роботу з усунення цієї проблеми. Бо ми не можемо це зробити примусово».

У міністерстві юстиції відпрацьовують і постпробаційний нагляд: він передбачає допомогу підлітку, що вийшов із колонії, з акліматизацією на волі.

«Ми хочемо створити систему, коли цих дітей буде підхоплювати пробація. З одного боку, це контроль — вона контролюватиме його поведінку, спілкування з батьками, вчителями; з іншого боку — дитина матиме певні обов’язки, і це хороший трамплін для того, щоб не зневіритися у суспільстві», — розповідає нам керівник Центру пробації Олег Янчук.

 

«Я більше не вчинятиму злочини»

Два місяці по тому ми знову приїжджаємо до Кременчуцької колонії. Сонячний листопадовий ранок — погода ніби відповідає настрою Олексія. Його сьогодні достроково звільняють.

Хлопець забирає речі з невеличкої шухляди вже не своєї тумбочки. Присідає на дорогу, востаннє оглядає кімнату і віддає наглядачу бирку, на якій написане його прізвище: «Соколов». В очах хлопця стурбованість змішана з радістю. 

«Я так довго цього чекав. І зараз таке відчуття — якось легко на душі, не тримаю цей тягар. Майже 2 роки і 7 місяців я був у тюрмі. Багато зрозумів, чого не можна було робити», — каже хлопець. 

Біля виходу працівники колонії зачитують йому ухвалу суду про дострокове звільнення, віддають документи і гроші, які хлопець заробив на заводі паперових виробів за час ув’язнення.

«До побач…» — спершу каже працівниця колонії, але прикушує язика й добирає інше слово: «Бувайте». Олексій усміхається та прощається з усіма. На волі він не був два з половиною роки, але й поза колонією усмішка з його обличчя не зникає. Він одразу телефонує хрещеній («Я вже вийшов, чекайте») і робить селфі на згадку. З Олексієм та його вихователем ми їдемо на автовокзал. Звідти хлопець дістанеться додому — до Вінниці.

Засуджений за крадіжку телефону Олексій Соколов робить селфі на волі. Листопад 2021
Засуджений за крадіжку телефону Олексій Соколов робить селфі на волі. Листопад 2021
«Влаштуватися на роботу, продовжувати жити, як звичайний громадянин, — каже Олексій. — Якщо раніше, коли мені було треба, я йшов і крав гроші, то зараз я піду краще попрацюю, а потім куплю собі, що треба, або відпочину. Я думаю, це вже стовідсоткова крапка, і я більше не буду вчиняти злочини. Мотивація в тому, щоб не потрапити більше за ґрати. Це буде вже не колонія для неповнолітніх, а доросла, і там вже будуть зовсім інші правила, все буде по-іншому. Не хочеться».

Я прощаюся з Олексієм і щиро сподіваюсь, що він таки не повернеться до криміналу. І що квиток на автобус до Вінниці стане для нього перепусткою в життя без крадіжок, судів і в’язниць.

 

Послання на волю

Ми попросили усіх героїв нашого матеріалу звернутися до підлітків і ось що вони кажуть. 

«Труднощі будуть завжди, з ними треба боротися. Але боротися у законний спосіб. Бо тут [у колонії] ти розумієш, як багато часу змарнуєш»
«В таких установах задумуєшся, що ти пропустив багато років свого життя. Два роки, у період з 16 до 18, люди готують фундамент для подальшого дорослого життя. А я у цей час можу підготуватися тільки психологічно»
«Батькам дуже потрібно змінити підхід до виховання. Якщо виховувати їх так, як у совдепі — підлітки закриваються, починають шукати підтримку на вулицях, а там отримують її лише від тих, кому це вигідно»
«Тюремна романтика надумана, її немає. Просто нехай люди вчаться жити на волі — там набагато краще, ніж у в'язниці. Головне — не піддаватися тим спокусам, які у в'язниці прищеплюються, розповідаються, і не думати, що це клас. Це не так. День, прожитий у в'язниці — перекреслений, змарнований. У в'язниці немає майбутнього. В'язниця — це чотири стіни і ґрати»
«Всі юнаки, які виходять чи планують вийти, мають чітко розуміти, що наразі асортимент можливостей для реалізації неймовірно широкий, і ці можливості є — або в напрямку бізнесу, або благодійних фондів. Вони є. Дуже часто вони безкоштовні, цим потрібно користуватися. Їм варто прожити дуже велике, цікаве життя. І, звісно ж, не варто жертвувати ним заради ув’язнення. Жодна помилка не варта того, щоб ти частину свого життя просто сидів у замкненій кімнаті»
Автор: hromadske
Якщо Ви помітили помилку, виділіть необхідний текст та натисніть Ctrl+Enter, щоб повідомити про це редакцію.

Коментарі: 1

0
27 січня 2022 17:31

Вкрав телефон сів на 5 років - якщо з простої сім'ї

Або під кайфом на авто збив трьох людей насмерть - і пішов с зали суду до дому - якщо батьки мажори. Це наше сьогодення


45 0

Інформація

Користувачі, які знаходяться в групі Гості, не можуть залишати коментарі до даної публікації.
Будь-ласка, ЗАРЕЄСТРУЙТЕСЬ.
Ознайомтесь із правилами коментування.
Читайте також:
  • Kiaparts
  • НОВИНИ ПАРТНЕРІВ:


Свіжий випуск (№ 50 від 12 грудня 2024)

Для дому і сім'ї

Читати номер

Для дому і сім'ї - програма телепередач

Читати номер

Приватна газета

Читати номер
Попередні випуски
Вверх