Верховна Рада ратифікувала Стамбульську конвенцію: чому це важливо

Верховна Рада України сьогодні, 20 червня, підтримала законопроєкт про ратифікацію Стамбульської конвенції – про це «Радіо Свобода» повідомили кілька народних депутатів.

Президент України Володимир Зеленський 18 червня вніс до Верховної Ради законопроєкт про ратифікацію Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу із цими явищами, відомої як Стамбульська конвенція. Цей документ встановлює кримінальну відповідальність за насильство проти жінок (це не лише сексуальне й фізичне, а ще й психологічне, економічне, примусовий шлюб, примусовий аборт або стерилізація, каліцтво жіночих геніталій, «злочини, вчинені в ім’я так званої честі», переслідування тощо).

Україна ще 2011 року підписала, але досі не ратифікувала Стамбульську конвенцію. В усіх дотеперішніх складах українського парламенту з цього огляду переважали вкрай консервативні та хибні погляди на зміст цього документа.

Її єдине завдання – запобігати всім формам насильства проти жінок, підтримувати рівність між жінками й чоловіками. Але в її тексті є слово «гендер», яке помилково або свідомо неправдиво пов’язують із «пропагандою гомосексуалізму», одностатевими шлюбами тощо.

За текстом конвенції, «гендер» у її розумінні означає «соціально виниклі ролі, способи поведінки, діяльності чи атрибути, які дане суспільство вважає належними для чоловіків і жінок». Таким чином, запровадження в документі цього поняття ніяк не загрожує традиціям і цінностям кожного даного суспільства.

Також конвенція не містить і не може призвести до загрози концепції родини – вона взагалі ніяк не стосується цього питання і не регулює його, а відтак через ратифікацію конвенції не може виникнути вимога визнавати одностатеві шлюби.

Раніше країн, що ратифікували документ, було 34, але в березні цього року президент Туреччини Реджеп Тайїп Ердоган вивів країну з угоди, що викликало протести як у Туреччині, так і за її межами.

Ратифікація Стамбульської конвенції є доказом того, що Україна готова до реформ напередодні ухвалення рішення щодо надання статусу кандидата у члени ЄС. Ухвалення конвенції Україною було особливо важливим маркером для Нідерландів та Швеції – двох країн-скептиків, які зрештою погодилися підтримати статус кандидата для України. Для них питання рівності та захисту прав людини має особливу вагу.

Та й загалом для Західної Європи це немов маркер цивілізованості, якому відповідають усі держави-кандидати в ЄС.