Переселенці про Кременчук: «А хороших людей таки більшість!» 

Редакція «Кременчуцького Телеграфа» шукала героїв для наших публікацій про переселенців: як складається доля нових кременчужан. Що вдається, що не дуже. З якими труднощами доводиться стикатись у нашому місті. Ми залишили допис на сторінці Переселенці Кременчука. І отримали цілу купу відгуків про наше місто. А також невеликих історій про те, як облаштовують життя тут. 

Друкуємо трохи скорочені коментарі у перекладі на українську.

Ельміра Сунгатова з Натусею Корнута згадують, як об'єдналися свого часу. Як дружили та допомагали одне одному.  «Хороший досвід для переселенців 2022, обмінювались дитячим одягом, адже малі швидко ростуть. Ділились речами та посудом. Як на гуртки ходили та власноруч виготовляли чудові речі, і на йогу бігали до однієї мамочки також переселенки. Коротше є багато приємних спогадів»

Лариса Антипова:

Я щаслива, але дуже сумую за Луганськом! І щоразу, повертаючись до Луганська, я сподіваюся побачити Луганськ 2013 року. А зараз там чужий світ. Наш дім тут у Кременчуці. Я дуже вдячна всім кременчужанам, які допомагали нам.  Ми приїхали до Кременчука у січні 2015. Довго шукали квартиру (протягом двох місяців), нам не хотіли здавати (побоювались, що не платитимемо). Знайшли випадково. Господарі чудові: приготували нам постільну, посуд і навіть кошик для брудної білизни. Я працювала в пологовому будинку у жіночій консультації 1. Колектив  - супер. Дякуємо їм за гостинність та підтримку. 

У 2016 році дізналися про програму для переселенців 50/50, стали у чергу. В те, що ми отримаємо квартиру, не вірила. Але! Ура! У 2019 році 28 грудня ми стали господарями власної квартири. Того ж року я  здобула нову спеціальність - лікар УЗД. Зараз усе добре! Дитина закінчила школу: навчання українською, ставала переможцем олімпіад з історії України. Зараз навчається у Харкові, буде юристом. Головне побажання для переселенців: дякуйте людям, які намагаються вам допомогти, підтримуйте один одного, не відмовляйтеся від допомоги та забудьте минуле!!! Все вдасться!!!! Ми приїхали в новий регіон зі своїми устоями  та традиціями - прийміть їх і живіть за правилами. І запам'ятайте: вам ніхто нічого не винен. 

Анна Малахова

Всім привіт від переселенців із Маріуполя. У Кременчуці ми нещодавно -  приїхали лише у липні. Місто невелике, але нам подобається. Звичайно, дуже багато чим відрізняється місто, відрізняється, але тут Україна, а для нас це - найважливіше! Ми бачили, що відбувається в Маріуполі при «русском міре», жили пару місяців в окупованому Бердянську,  і можу сказати, що незважаючи на війну, в Україні життя триває, а там де раша - все завмерло.

Наталія Лейко

Ми з Авдіївки. Нормальну роботу так і не знайшли. Добре, що у чоловіка велика пенсія, квартиру зняли. Однокімнатну. Місто застрягло у 80-х роках, але люди дуже добрі.

Проте Марина Сліпенко не погодилась із Наталею: Ми з Сєвєродонецька переїхали у 2018 році та у великому захваті від міста, від його парків та скверів, чистоти та краси у будь-яку пору року. Місто відбудовували повністю після війни, руйнування становили 97 відсотків, а місту - 450 років! У місті багато новобудов, і продовжують будувати.

DolceVita Jou Kovaleva Vita

У Кременчуці живу другий місяць. Звичайно краще, ніж у моєму рідному Слов'янську, не може бути ніде. Але дякую богу і долі, на моєму шляху трапляються в основному хороші люди. Так як сидіти без діла не можу і не вмію, вирішила відразу займатися тим, що люблю і вмію найкраще. Це кондитерські вироби, торти на замовлення. Дякую всім, хто довірив мені своє свято. Дякуємо мешканцям міста, які підказували, де і які магазини знаходяться з корисними для мене речами. Адже весь інструмент залишився у прифронтовому місті. Моя робота - це не стільки заробіток, скільки можливість відволіктися від поганих думок, трохи згладити тугу за домом. А також  - це мій подальший мій розвиток у кондитерському мистецтві. Я рада, що свого часу приїхала до Кременчука. Тим більше, що Полтавщина -  це батьківщина моїх предків. Тож буду радувати вас своїми тортами, а ви мене  - своєю гостинністю.

Олександр Когуєнко

Приїхали із Херсонської області, місто Нова Каховка. Місто дуже подобається, дуже красиві парки та чисті вулиці, дуже красиво біля Дніпра, доглянутий пляж, люди чуйні, багато допомоги, якщо  потрібно. З приводу гуманітарної допомоги: або в телефоні цілий день сидіти,  моніторити, де дають сьогодні,  або вже читаєш, що наборів більше немає. Групи волонтерів Артема Марченка та Гуманітарний Кременчук - це ті організації, де завжди можна отримати допомогу, це ті місця, де тобі все піднесли на блюдечку і надіслали смс, куди прийти і о котрій. Це великий плюс. Говорячи про допомогу для дітей (у нас дитина, скоро 1 рік) - тут немає слів  - один позитив” Допомоги купа, харчування, памперси, речі, самокати! Що не сподобалося: заїхавши у двори (особливо це відчувається, коли ти котиш візочок із дитиною, це бляха, я не знаю як тут інваліди на візках пересуватися. Недоглянуті двори у районі водоканалу, все заросло старими деревами, незрозумілі  прибудови, старі гойдалки, які давно час прибрати, а -  дерева окультурити, жахлива вода яку пити не можна.

Дуже високі ціни на житло:  ви просто уявіть, що щоб заселитися, відразу потрібно 15 тисяч. В оголошеннях можна  побачити квартири за 5-6 тисяч, але прочитавши до кінця оголошення ви зрозумієте чому 15 - 6 за перший місяць 6  - застава,  3 - ріелтору. А потім дізнаєшся від сусідів що цю квартиру здавали за 3 до війни, і мешканців ще потрібно було пошукати.

Світлана Куляшова:

Я  чую багато позитивних відгуків і подяки, маю друзів серед переселенців. Важко усім. Ми повинні бути терплячими один до одного. Війна в нас  - одна на всіх. Дай бог, щоб усе це скоріше скінчилося. А хороших людей таки більшість!

Якщо ви переселенці, і вам є про що розповісти кременчужанам - пишіть нам. З якими труднощами стикаєтесь, що вдається, що - ні. 

Можливо, у вас також є власна історія, яка надихне інших.