Чому в Кременчуці надовго вимикають світло, які проблеми у енергетиків та чи буде блекаут

Відключення електроенергії не припиняються та дуже дошкуляють жителям Кременчука та району. Люди нервують, бо не можуть нормально працювати й організувати своє повсякденне життя. Після кожного ракетного обстрілу ворога та руйнування об’єктів енергетичної інфраструктури країни ситуація лише погіршується. Енергетики намагаються швидко відремонтувати пошкоджені об’єкти та поновити енергосистему, але масовані ракетні удари наносяться по декілька разів на місяць і, як тільки вдається більш-менш нормалізувати ситуацію в енергосистемі, після чергових «прильотів» ворога усе доводиться починати спочатку.

Наше видання багато писало на цю тему, з поясненнями від фахівців енергетичної галузі, зокрема керівника Кременчуцької філії АТ «Полтаваобленерго» Ігоря Петруся. Проте, люди продовжують нервувати та обурюватися, звинувачувати енергетиків та уряд. Не всі розуміють складнощі з відновленням нормальної роботи енергосистеми України в умовах постійних терористичних атак держави-агресора на об’єкти інфраструктури.

Останній удар по Україні у ніч на понеділок 35-тю дронами-камікадзе Shahed-136/131, один із яких був збитий над Полтавщиною, коли були пошкоджені декілька об’єктів інфраструктури на Київщині, знову призвели на Полтавщині до використання графіку аварійних відключень електроенергії та графіку погодинних відключень з одночасним вимкненням двох черг. Чому пошкодження підстанцій та ліній електропередач в одному регіоні позначається відключеннями світла в інших, про механізм блекауту та особливості роботи єдиної енергосистеми України зрозуміло пояснив у своєму інтерв’ю діловому виданню The Page керівник компанії CEO YASNO (головний постачальник електроенергії в Києві, Дніпропетровській та Донецькій області) Сергій Коваленко. Він же розповів чому не можна розосередити чи продублювати трансформаторні підстанції, закопати трансформатори у землю, у чому їх унікальність та за якими принципами будували енергосистему України, а також назвав 3 можливих сценарії роботи енергосистеми цієї зими.

Інтерв’ю Сергій Коваленко давав напередодні масованого ракетного удару 16-го грудня та атаки дронами-камікадзе 19-го грудня і наслідки цих обстрілів лише підтвердили його висновки.

Зважаючи на актуальність теми, ми вирішили опублікувати це інтерв’ю у дещо скороченому виді.

До 23 листопада більшість посадовців стверджували, що блекаут в Україні малоймовірний. Що сталося під час цього ракетного удару?

— Коли ми на споживчому рівні говоримо про енергетику, треба розуміти, що в нас єдина енергетична система: теплові та гідроелектростанції, атомні станції, генерація з відновлювальних джерел і мережа, що поєднує генерацію зі споживачами.

Уявіть собі п'ять регіонів. У двох — надмірна генерація, вони можуть виробити більше електроенергії, ніж споживають. А в трьох регіонах дефіцит генерації, тобто там споживають значно більше, ніж виробляють. Усі ці регіони з'єднані мережами в єдину енергосистему, у них є баланс. НЕК «Укренерго» постійно за цим балансом стежить і контролює його.

Під час атаки відбувся раптовий обрив зв'язку між регіонами. У регіонах, де надмірна генерація, різко зростає частота в мережі, автоматика починає зупиняти генерацію, щоб усе не згоріло. Зокрема, були аварійно «заглушені» АЕС. З іншого боку, відключаються споживачі. Система для збереження входить у баланс на нульовому рівні.

Після того як зв'язок між регіонами відновлюється, система одразу не може вийти на базовий рівень споживання та генерації. Не можна запустити умовно 100% генерації. Тому відбувається поетапний запуск системи. Крок за кроком, даючи трохи більше генерації та віддаючи цей обсяг у споживання, повертається колишній рівень балансу.

Яка частина української енергосистеми — розподілення чи генерація — найбільше постраждала від попередніх ударів?

— Це дуже складне питання, баланс треба відстежувати кожну хвилину й розуміти, що відновилося, що зламалося. На мій персональний погляд, напередодні 23 листопада трішки покращилася ситуація з ключовою проблемою – мережевим дефіцитом, коли через пошкодження мереж і їхніх вузлів енергію було неможливо передати споживачам. Тоді, до речі, до дефіциту додалася й погода — зросло споживання.

Що відбувалося з енергопостачанням у Києві напередодні блекауту, що трапився після ракетної атаки 23 листопада?

— Київ сам не може забезпечити себе електроенергію на 100%. Ще після перших обстрілів (на початку жовтня), після пошкодження вузлів енергомережі, генерація, умовно кажучи, стояла на вході в Київ, але доставити в місто електроенергію, яку виробили в інших регіонах, було неможливо. Якщо подивитися на мапу великих об'єктів генерації — АЕС, великих ТЕЦ, можна зрозуміти, які регіони є профіцитними, а які дефіцитними.

Було кілька хвиль ударів по ключових вузлах мережі, після кожного енергетики відновлювали пропускну здатність. Якщо пригадати удар 15 листопада (вівторок), то вже наступні вихідні пройшли порівняно спокійно. 22 листопада вся критична інфраструктура працювала штатно, споживачів відключали тільки планово, добове обмеження скоротили до 339 МВт. Для порівняння: рік тому Київ у цей час споживав 1400 — 1500 МВт.

Тобто на відновлення після удару 15 листопада витратили менше ніж тиждень?

— Приблизно так. У вівторок відбувся обстріл, середа — четвер були найтяжчі, у п'ятницю вже було легше. Це видно за обмеженнями, за статистикою. Але це не відновлення енергоінфраструктури до початкового стану, а лише повернення можливості передавати більше електроенергії в столицю.

Чи є можливість фізичного захисту трансформаторів у ключових вузлах мережі, адже росіяни б'ють саме по них?

— Є два типи захисту. Перший — військовий. Це в широкому сенсі протиповітряна оборона… Другий тип — це фізичний захист. Це захист від близьких влучань, уламків, але від прямих влучань ракет устаткування цим не захистиш. Програми із захисту від непрямого влучання ракет чи уламків є, і все це робиться, звісно, 24/7.

Удари планує людина чи колектив, який дуже добре знайомий із цією системою?

— Так, удари планують ті, хто розуміється на енергосистемі, це факт. Але ж енергосистема України статична, її будували не вчора. Це історія десятиріч.

Якщо намагатися дублювати, розосереджувати вузли, ставити нові трансформатори, дотримуючись секретності, нарешті закопувати їх у землю — наскільки все це реально?

– На мій погляд, нереально. По-перше, трансформатор АЕС не задублюєш. Та й усі інші великі переходи, що знижують напругу — від найпотужніших ліній на 750 кВ до 330 кВ і 220 кВ і далі… Це не просто великі гроші, це величезні вкладення. По-друге, це час. Є деталі та вузли, які робляться унікальними. Це конкретний елемент системи, під конкретний вузол — його просто неможливо перемістити чи дублювати.

Система не була розрахована на войовничих ідіотів — я маю на увазі поведінку ворога. Її будували люди, які намагалися найефективніше й дешево передати енергію. Перетворити енергосистему, побудовану на принципах доцільности, на систему, побудовану на принципах захисту від ідіота, це, на мій погляд, виглядає нереально. І треба розуміти, що ми говоримо про місяці та роки, які потрібні на таку роботу, а в нас є максимум тижні чи дні на відновлення після ударів.

На підході холоди...

— Так. Зараз наше завдання, умовно кажучи, — пережити найближчі 100 — 120 днів. А будівництво, про яке йдеться, це роки.

120 днів — це опалювальний сезон?

— З погляду електроенергії та її споживання важливо дожити до квітня, бо у квітні вже тепліше й світліше. Зараз о четвертій уже темно. У квітні в цей час ще дві години видно, це легше.

Енергетики вже стикнулися з дефіцитом запчастин, наприклад великих трансформаторів, що стоять у вузлах енергомережі?

— У нас є дві проблеми. Перша проблема в тому, що багато устаткування, деталей є унікальними — їх часто виробляли під конкретний вузол. Друга проблема в тому, що наша система відрізняється від європейської чи американської, ми не можемо привезти їхнє устаткування до себе й просто поставити. Що роблять колеги-енергетики? Замовляють виробництво, збирають із частин, ремонтують. Певні запаси були — ми бачимо, що світло з'являється навіть після найважчих обстрілів.

Енергосистемі потрібні купа запчастин і вузлів. Є дуже багато людей і цілі програми, є ті, хто адвокатує все це за кордоном: і приватні компанії, і держ-, і напівдержсектор — усі все роблять, щоб завезти потрібне в Україну, є перелік, того, що потрібно. Усі роблять, що можуть. Є як те, що ми не можемо миттєво розв'язати через об'єктивні причини, так і те, що може допомогти.

Експерти з енергетики стверджують, що до подібних атак почали готуватися ще з літа.

— Звісно, усі готувалися. Але персонально я, наприклад, не очікував, що вони почнуть бити по енергосистемі так рано. Вважав, що це буде під Новий рік, але не думав, що це буде так завзято. Що це буде настільки цілеспрямована масована атака, направлена на мережі та об’єкти генерації.

Усі готувалися. Після 24 лютого не було сумнівів, що росія атакуватиме енергетику. Якщо говорити про нас, про YASNO, то ми ще до початку вторгнення встигли перенести всі необхідні білінги, IT-інфраструктуру в хмару, забезпечили безперебійну роботу з диспетчерами, роботу кол-центру.

Кібератаки були?

— Так, були. Але тут без подробиць.

Три енергетичні сценарії на зиму 2022-2023: гарний, базовий і поганий

Який подальший прогноз на зиму з огляду на удари, які вже були, й останнього блекауту?

— У нас є три сценарії. Першій дуже гарний: нас більше масовано не обстрілюють, а ще ми повертаємо генерацію до довоєнного рівня. У цьому випадку ми знову повертаємося до профіцитної генерації: потужностей буде більше, ніж ми спроможні спожити, відновлюються мережі, держава заробляє на експорті електроенергії. Це майже неймовірний, надто оптимістичний сценарій. Я, до речі, на нього не розраховую. Малоймовірно, щоб збіглися всі три чинники: обстріли припинилися, мережі на 100% відновлено, повернуто до роботи всю довоєнну генерацію.

Другий сценарій — базовий. Принаймні я сподіваюся, що він буде базовим. І буду дуже щасливий, якщо система не зазнає великих пошкоджень, ми будемо встигати все відновлювати — тоді ми проживемо до квітня з плановими графіками відключення.

Поганий сценарій ми всі вже бачили — це наслідки атаки 23 листопада. Система після пошкоджень входить у баланс на нульовому рівні. Після — поступово відновлюється крок за кроком протягом декількох днів, поки відбувається її поетапний запуск.

На мій погляд, треба готуватися морально та організаційно … саме до поганого сценарію. Беремо, наприклад, торговий центр, магазин, інший бізнес. Потрібно поставити собі запитання: що ми можемо зробити? Генератор? Підрахували, зателефонували нашим із питанням «що порадите?» Порадилися, поставили, запустили, працюємо…

Зараз поступово відновлюється атомна генерація, ремонтуються мережі, енергетики роблять усе можливе й поступово рухаються до другого сценарію з плановими відключеннями за графіком.

Але, повторюся, треба бути готовими й до поганого сценарію. Треба готуватися, мати план. Якщо думати наперед, завжди можна вигадати, як пережити цю зиму. Це стосується і бізнесу, і кожного з нас персонально. Треба готуватися та брати на себе відповідальність.