«На всіх чемпіонатах і боях вимовлятиму його ім'я — Максим Яловцов»: Олександр Писанко став чемпіоном світу з панкратіону

22.06.2023, 07:45 Переглядів: 4 490

Спортсмен, який представляє Кременчук, здійснив свою мрію та присвятив її загиблому другу

Боєць з кременчуцького клубу «Шторм» Олександр Писанко став чемпіоном світу з панкратіону. Наш спортсмен у Ташкенті Узбекистан завоював золото у двох категоріях: традишин та фул контакт. Це перше та омріяне золото спортсмена на чемпіонаті світу. Подвійну перемогу на чемпіонаті світу Олександр присвятив загиблому побратиму Максиму Яловцову з позивним «Регбіст».

«Перший бій був важким, але більше вдавався до боротьби»

Олександр розповів «Кременчуцькому Телеграфу», що змагання відбулися на наступний день після приїзду до Узбекистану. Не було часу на акліматизацію та адаптацію. Проте спортсмен навіть після важкої дороги та тривалої перерви зміг швидко знайти підхід до кожного з суперників.

Для Олександра це не перші змагання на чемпіонаті світу, але змагання стали особливими, адже здійснилася його мрія стати чемпіоном світу. Нагадаємо, що до цього Олександр Писанко ставав срібним та бронзовим призером чемпіонату світу. До того ж Олександр має звання чемпіона Європи з панкратіону.

У перший день Олександр змагався у категорії фул контакт. Його суперниками стали спортсмени з Казахстану та Узбекистану.

— Опозиція, я вам скажу, серйозна. Виступав у категорії 100+ — важка вага. Перед першим боєм був невеликий мандраж, тому що давно не виступав, але зібрався і вийшов на конвас.

Перший бій був важким, але я більше вдавався до боротьби й виграв за очками. Наступний бій був супер важким, оскільки суперник важив 122 кг при тому, що я — 108 кг. Його дуже тягнули судді, мені не зараховували бали та засуджували просто в тупу, тому що він був місцевим.

Але це його не врятувало. Рахунок був 8-10 на його користь і залишалося 20 секунд до кінця. Я пішов ва-банк, пройшов йому в ноги й зробив больовий на руку. При цьому я йому робив больовий — він кричить, суддя не зупиняє бій, я в цьому положенні судді говорю, що він кричить, суддя не реагує і я тоді ще жорсткіше почав ламати руку, після цього він прям сильно закричав і зупинили бій за 2 секунди до кінця раунду. І я переміг.

На деякі сутички бійці просто не вийшли, оскільки отримали травми.

«Це спорт — скрізь потрібно застосовувати голову, а не лише фізику»

Наступного дня Олександр оформив ще одне золото чемпіонату світу, проте вже в іншій категорії.

— Була всього пара боїв, за коловою системою, адже суперників було небагато. Я був уже зосереджений і розумів, що мені робити.
Моїми суперниками були спортсмени з Узбекистану та Казахстану. Обоє були професіональними спортсменами та билися на світових аренах. Начебто мало людей, але опозиція дуже серйозна.

У бою розумів, що мені з ними робити, оскільки у них була перша сутичка, і міг подивитися, хто як працює. І про мене вони теж дізналися у перший день, знали, як я працюю. Оскільки знав, що за мною слідкують у перший день змагань, то прибігав більше до боротьби, і вони думали, що я і тут боротимуся, але ні.

Тут я суто працював у стійці, у моїй стихії, та й боротися з ними не було сенсу, всі вони важили понад 120 кг при тому, що моя вага — 110.

Після поєдинків вони підходили та робили фото, дякували, розповідали, що думали одне про те, як я працюватиму, а я їх переграв. Відповів, що це спорт — скрізь потрібно застосовувати голову, а не лише фізику.

Вони підтримали нашу країну, сказали, що вони за нас, і потиснули руки.

«Братику, тут може нехріново прилетить. Дерзай спорт далі»

Перемогу Олександр Писанко присвятив загиблому другу Максиму Яловцову, який поліг на російсько-українській війні. Український захисник, який займався змішаними єдиноборствами, виконував завдання у глибокому тилу ворога і вже не повернувся до своїх побратимів.

— Перемогу присвятив своєму другу Максиму Яловцову. Він був моїм другом, і не лише моїм. Людина з великої літери, дуже світлий, позитивний, завжди міг підтримати й ніколи не залишав друзів і товаришів у біді. Про Максима можна писати дуже багато і нескінченно.

З Максимом крайній раз говорив за день до загибелі. Ми спілкувалися по відеозв’язку. Якраз був на тренуванні й ми посміялися. Він сказав: «Друже, ти такий здоровий, тобі тут снаряди тягати». Я йому відповів, що готовий приєднатися лише до своїх, бо лише свої спину прикриють. На що він відповів: «Братику, тут може нехріново прилетить. Дерзай спорт далі, у тебе все вийде, а сюди встигнеш».

Це була наша остання розмова, і коли я бачив Макса. Потім він нічого не викладав у соціальній мережі, і я почав щось підозрювати.

Згодом мені товариш сказав, що щось з ними трапилося, тому що ще одна людина теж зникла, в соціальних мережах нічого не викладала, а вони з Максом були в підрозділі.

Почав дізнаватися у нашого спільного друга, але він нічого не говорив. І потім дізнався, що він загинув.

Я був просто в шоці, реально сидів вдома, як дитина плакав. На похорони прийшло провести Максима дуже багато людей, оскільки він був дуже гарною людиною і його багато хто знав.

Присвятив йому перемогу і не тільки сьогодні, на всіх чемпіонатах і боях, я завжди вимовлятиму його ім’я.

Автор: Альона Душенко

Читайте telegraf.in.ua в Google News

Якщо Ви помітили помилку, виділіть необхідний текст та натисніть Ctrl+Enter, щоб повідомити про це редакцію.

Інформація

Користувачі, які знаходяться в групі Гості, не можуть залишати коментарі до даної публікації.
Будь-ласка, ЗАРЕЄСТРУЙТЕСЬ.
Ознайомтесь із правилами коментування.