Сільський репортаж: «Пригарівка – найкраще місце на землі!»

Зараз тут мешкає понад 300 осіб, в більшості — люди похилого віку. Молоді небагато, але ті, хто тут живе, кажуть, що «Пригарівка — найкраще місце на землі!».

Цю думку поділяли усі селяни, з якими нам пощастило поспілкуватися під час візиту у Пригарівку.

Село Козельщинського району — центр сільської Ради, якій підпорядковані Андрійки, Папасівка, Сухий Кобелячок, Сушки.

Засноване наприкінці 18 сторіччя, село пережило голодомор, колективізацію, Другу світову війну. Воно має цікаву історію, свої легенди, які передавалися із вуст в уста.

Їх і зараз пам’ятають корені мешканці, але кажуть, що з часом Пригарівки хоч і стала більш сучасною, вона не загубила своєї чудовості.

Добрі люди

Мабуть, тому, що люди тут згуртовані й дуже добрі. За першим покликом відгукаються і допомагають сусідам. Якщо радість, то на все село, якщо біда — теж разом.

В Пригарівці навіть правило є таке. Якщо хтось помер, по всіх дворах печальну звістку розносять, і люди самі дають гроші на допомогу родині, де трапилося горе. Навіть просити не треба — кожен розуміє, що підтримка потрібна.

Коли почалася війна, активні жінки згуртувалися і почали допомагати фронту.

Вони плетуть сітки, шиють ковдри, готують сухпайки, енергетичні батончики, тушкованку. У них навіть свій логотип є «Тушкованка «Пригарівська». На ньому прописаний склад продукту: любов, сила, відважність, віра у вашу силу, підтримка — навіть тут з креативом підійшли до справи.

Жінка разом зі старостатом організовує людей на проведення суботників з прибирання території. Всі виходять працювати й допомагають робітнику по благоустрою Дмитру Кухаренко, який у всі пори року підтримує чистоту та порядок.

Талановиті люди

На свята тут теж збираються усім селом біля місцевого клубу. Директорка, пані Ліна, сама дуже активна, і згуртувала навколо себе талановитих й непосидючих земляків.

В клубі є музей історії села, український національний куточок.

Тут селяни вишивають — є свій гурток рукодільниць, до якого входять Ірина, Ольга та Вікторія Удодик, Ліна Гасан, Людмила Микоряк, Марія Тристан. І танцюють — є два хореографічні колективи. Також драматичним гуртком «Солоха» тут ставлять театральні постанови.

А як у Пригарівці співати люблять! Жінки співають у вокальному ансамблі «Роси», який багато років виступає з піснями. До його складу входять 12 різновікових мешканок Пригарівки, наймолодшій — 45 років, найстаршій — 76.

Крім того, у клубі є талановиті вокалістки: Вікторія Кучеренко, Наталія Гасан, Олена Тристан, Ганна Яременко, Ганна Глова та інші.

Тут же біля клубу розташована місцева церква. Тобто самої церкви немає, стару дерев’яну розбили у 1961 році. Але на її місці встановлений хрест і камінь із зображенням будівлі старої церкви, її назви та історичної довідки.

Саме тут проходять всі молебні на великі православні свята.

Багато серед пригарян талановитих людей. Серед них Наталія Триль — справжня майстриня на всі руки! Жінка власноруч виготовляє сувеніри та обереги, в’яже спицями та гачком, вишиває, робить макраме та багато іншого.

Кожна річ створена майстерно, сама по собі викликає захоплення, адже є неповторною, індивідуальною, рукотворною. Всі вироби зроблено з любов’ю.

Ще одна майстриня — Любов Шикор, яка робить ляльок-мотанок. Колись жінка працювала завідуючкою місцевої пошти, але згодом так захопилася мотанками, що робить їх постійно. В її колекції є і маленькі ляльки, і велика, більш метра висотою.

Багато ляльок вже поїхало на передову — вироби Любові дуже люблять наші захисники.

Про дітей

В Пригарівці працює одинадцятирічна школа на 100 дітей. Крім своїх, сюди привозять діточок з сусідніх сіл. Школа велика, красива, але вже стара. Нинішня будівля побудована у 1975 році, і вже давно потребує капітального ремонту. Зараз там міняють кровлю.

При школі працює садочок, у який ходять самі маленькі пригаряни. Всього 17 дітей різного віку. Для них в садочку проводять цікаві свята, заходи.

Під час нашого перебування у селі, діточки як раз були на прогулянці. Разом зі своїми вихователями вони гуляли на галявині, гойдалися, лазили сходами та качалися на гойдалці.

Для наймолодших тут є дитячий майданчик, для підлітків збудований спортивний майданчик.

Талановиті діти також приходять до клубу співати, танцювати, брати участь у театральних постановках. Тут вони розвиваються, вивчають українські традиції, культуру, а також знайомляться з історією села.

Її зібрав і написав у своїй дослідницькій роботі вчитель географії місцевої школи Іван Дашівець. На жаль, він помер минулого року.

Про проблеми

В Пригарівці працює ФАП, де фельдшерка Людмила Яременко ставить уколи, крапельниці, міряє тиск та температуру. Всі літні мешканці їй дуже вдячні за це. Але, на жаль, в селі немає лікаря, тому хворі люди вимушені їхати або в Козельщину, або у Кременчук до спеціалістів.

Крім цього, пригарян дуже хвилює відсутність пошти.

Також мешканці розповіли про погані дороги, які давно потребують ремонту, про один єдиний магазин і відсутність пожежної частини.

Чекаємо на Перемогу!

Всі селяни, незалежно від віку, працюють на городах, тримають худобу. Тут всі працьовиті, бо село не любить ледарів.

На жаль, всі вже не повернуться. З 14 хлопців, які пішли до лав ЗСУ, один вже загинув. 49-річного Сергія Тригубенко ховали, як справжнього героя, і зараз пам’ять воїна, який віддав своє життя, завжди шанують хвилиною мовчання.

Всі до одного мешканці Пригарівки чекають на Перемогу, і тут, у тилу, роблять все для того, щоб село жило і розвивалося. Хоча без підтримки держави це й непросто… Але всі вірять у найкраще!