Навіщо лупцювати дівчаток нагайкою?

Вранці 21 лютого поблизу пам‘ятника Тарасу Шевченку випадкові перехожі споглядали досить дивну картину. Більше сотні людей у камуфляжі зібралося під сумним поглядом поета аби послухати Гімн України, «Марш слов’янки», пальнути з гармати та прийняти до лав «Українських козаків» півсотні бажаючих…

– Ану вишикувалися! Генерали й полковники в один бік, козаки в інший!!! – голова громадського формування «Українські козаки» Володимир Павлов гримав на своїх підлеглих. – Ви козаки, чи стадо баранів?

Люди у камуфляжі та люди у лампасах за кілька хвилин стали літерою «П» – з одного боку – генеральство, з другого – просте козацтво, а з третього – бажаючі примірити на себе козацьке ім‘я. Їх було близько трьох десятків – кремезні чолов‘яги, юнаки і тендітні дівчатка… Після урочистої промови, колективної присяги на вірність Господу та браттям-козакам, їм видали посвідчення та реєстрові грамоти.

Після гарматного пострілу всі бажаючі поїхали на стрілецьку базу в район Раківки – постріляти з дробовика, пістолета, автомата та пневматики. На думку пана Павлова, часи в Україні настають «смутні» і не годиться козакам забувати войовничих навичок…

Потішили дядька Тараса – пальнули туди, де «реве та стогне Дніпр широкий…»

Батечко-снайпер… Із п‘ятизарядним дробовиком отче справився не гірше за козаків.

Оранжеві тарілки, що слугували мішенями, тільки й встигали розлітатися на шматки.

Під час урочистостей головний отаман «Українських козаків» пан Волков нагородив декількох кременчужан орденами Георгія-Победоносця.

Один із них дістався секретарю міської ради Василю Івку – за співпрацю з козацьким формуванням та сприяння охороні громадського порядку. До ордена кмітливі козаки додали засіб для «обмиття» :).